1. Нині один працюючий українець змушений утримувати майже двох непрацюючих, що є непосильним тягарем. Тому Пенсійний фонд сьогодні утримується за допомогою зовнішніх вливань і кредитів.

2. Середньо статистичний українець не доживає до пенсії, тому не бачить сенсу віддавати половину заробленого в «солідарне корито».

3. Пенсійна система заплутана, непрозора і корумпована: навіть для отримання законної пенсії треба заплатити хабар.

4. Система несправедлива, адже бідні отримують півтори тисячі, а багаті – 10, 20 та більше тисяч.  

Звісно, дуже шкода людей, які раптом залишаться без пенсій. Проте варто пам’ятати, що пенсіонери і бюджетники – це соціальна база і основний електорат нинішньої корумпованої системи. Вони схильні до самообману і з року в рік підтримують тих, хто більше наобіцяє пільг, виплат та інших «цяцянок». Тож доводиться у черговий раз констатувати дію причинно-наслідкового зв’язку і, якщо хочете, закону карми: «Що посієш, те й пожнеш».

Отже, маємо гостру потребу готувати альтернативну систему. Вона буде органічним складником нової економікиТретього Гетьманату. Одна з її особливостей – домінування автоматичної системи збору податків.

Йдеться про перехід на автоматичний податок з кожної фінансової транзакції. Тобто оподатковується рух грошей. Наприклад, з кожної транзакції отримувач (тобто той, хто збагачується) автоматично сплачує 3%, з яких:

1% повертається до платника, тому він зацікавлений в обліку своїх платежів і фактично перетворюється на громадського контролера;

1% йде на рахунок держави;

1% йде на рахунок територіальної чи екстериторіальної громади, до якої належить отримувач (якщо не належить до жодної, то цей 1% йде на рахунок держави), що заохочує людей до самоорганізації.

Додаткові джерела наповнення бюджету: митні збори (експорт-імпорт), плата за використання земельних ресурсів, акцизи на специфічні товари та послуги (Стратегема 15). Вони також максимально автоматизуються. Державний бюджет ТГ-онлайн наповнюється щомиті.

Національний Собор (НС)– найвищий орган держави-корпорації Третій Гетьманат – визначає, яку частку державного бюджету становить фонд дивідендів. Наприклад, 50%. Це означає, що половина щодобових надходжень у бюджет автоматично перераховується у Фонд дивідендів, а звідти щодоби розподіляється між інвесторами пропорційно їхнім внескам на розвиток держави.

– Як це виглядає практично?

На нинішньому етапі глобальна українська держава-корпорація Третій Гетьманат (офіційна назва – «Українська держава») розвивається у формі віртуального стартапу. Всі механізми, закладені сьогодні у стартап, будуть розгорнені в майбутній державі. Це стосується й інвестицій у стартап, які, по-суті, є внеском у майбутнє. Отже...

Кожна людина будь-якого віку, що самостійно або за допомогою знайомих (батьків, друзів, сусідів) зареєструвалася на сайті SD.ORG.UA і зробила будь-яку інвестицію, автоматично стає учасником майбутньої «пенсійної системи». Розмір щоденних виплат залежить:

1) від розміру накопиченого нею персонального інвестиційного фонду (тобто визначається волею самого інвестора),

2) від розміру Фонду дивідендів (визначається колективною волею Національного Собору і діловою ефективністю держави-корпорації ТГ).     

Здійснюючи внесок, наприклад, в розмірі 1000 гривень, інвестор створює собі інвестиційну частку, скажімо, 0,01%. Вона щодоби перераховується в залежності від внесків інших інвесторів. Володіння цією часткою може щодня приносити інвестору 50, 100 чи більше галів – одиниць соціальної енергії майбутньої держави.

Це й буде «пенсія». Наше спільне завдання в тому, аби щоденні дивіденди були не меншими одного денара– кількості грошей, достатніх для забезпечення мінімальної якості життя одного громадянина протягом одного дня.

Щодня ця «пенсія» може бути іншою, в залежності від динаміки наповнення бюджету. Тож людина щодня відчуватиме пульс життя народного організму. За бажанням, ці щоденні надходження можна автоматично зараховувати як реінвестицію і спрямовувати на подальше збільшення інвестиційної частки: для цього достатньо буде поставити «пташечку» у своєму профілі.

– А що робити, якщо людина непрацездатна і має замалу інвестиційну частку в державі-корпорації?

Правильна благодійність полягатиме в тому, щоб допомогти людині збільшити її інвестиційну частку до потрібного розміру. Це можуть бути не тільки прямі грошові пожертви в особистий інвестиційний фонд цієї людини: можна допомогти людині знайти посильну роботу, наприклад, щодня молитися за Україну, займатися телефонною рекламою, стежити за чистотою навколишнього простору і повідомляти про порушення порядку. Можна допомогти їй продати або здати в оренду зайве майно, змінити житло, об’єднатися з родичами тощо.   

– Що є гарантом зроблених інвестицій?  

Гарантом збереження інвестиції виступає держава-корпорація, тому всі інвестори зацікавлені в її розвитку. «Пенсіонери» стежать за наповненням бюджету, правильно виховують дітей, просвітлюють знайомих, спрямовуючи їх до саморозвитку і суспільно-корисної діяльності, поліпшують репутацію Третього Гетьманату в очах усього світу.

Зауважимо, що такого роду інвестиції захищені від інфляції, адже розраховується не абсолютна кількість внесків, а їх відносна частка.  

Для користування системою не треба купляти комп’ютера: всі операції можна буде здійснювати за допомогою SMS-банкінгу з найпростішого мобільного телефону, не кажучи про сучасний смартфон.   

Як бачимо, пенсійна система ТГ абсолютно прозора, зрозуміла і неймовірно дешева. Для її обслуговування потрібні лише кілька потужних серверів і група інженерів для експлуатації, резервування та розвитку системи.

Зародок цієї системи вже діє на нашому сайті.Майбутні фінансові сервіси, які зараз готуються, приємно здивують Вас своєю ефективністю і оригінальністю. Термін їх реалізації залежить тільки від активності інвестування нашого стартапу.

Тож творімо новий світ! Наше майбутнє – в наших руках.    

Прошу всіх прихильників нової Української держави завантажити цей буклет і показати своїм знайомим – у друкованому чи електронному вигляді. Вони нам дуже допоможуть, якщо переглянуть його і висловлять критику та побажання щодо його поліпшення. Найбільше нас цікавить, які моменти в цьому буклеті викладені незрозуміло, викликають запитання, потребують додаткових пояснень.

Також нас цікавлять будь-які пропозиції щодо активнішого просування ідеї цивілізаційного стартапа.    

Завантажуємо тут у форматі PDF: Буклет "Цивілізаційний стартап Вишня Борія"(767 Кб)

Буклет складається з двох сторінок А4 альбомної орієнтації, які роздруковуються на двох сторонах одного паперового листка. 

Відгуки тестувальників пишемо нижче у коментарях.  

На основі отриманих відгуків створимо офіційний буклет про наш стартап для масового поширення. 

Творимо!

Відтак головне завдання постбіфуркаційної України – перетворення цього новонародженого арійського етносу на структуровану націю з власною державою. Це політичне завдання, яке, в ідеалі, мало би отримати вирішення на виборах до Верховної Ради. Проте в Україні досі нема жодної політичної сили, спрямованої на творення нової системи. Всі політичні партії орієнтовані на стабілізацію існуючого гадючника. Тому під час голосування треба орієнтуватися не на партію, а на процес.

Процес полягає у звільненні української людини від рабства. «Вільний» і «раб» – це два протилежні й несумісні стани людини. Будь-який проміжний стан є вкрай нестабільним. Можна сказати, що в людській психіці є перемикач, який може перебувати тільки в одному з цих двох положень: воля або рабство.

– Що виконує роль такого перемикача в реальному житті?

Озброєність. Цю істину виражено у відомому афоризмі: «Вільні люди мають зброю, раби – ні».

У озброєної людини «зміщується точка зборки». До можливості самозахисту додається відповідальність з усіма позитивними наслідками. Це точка відліку, оскільки змінюється спосіб мислення.

З другого боку, в сучасному світі жодна армія неспроможна захистити своє населення від бойовиків. Єдиний варіант захисту населених пунктів – це наявність у них організованого і озброєного цивільного населення. Тільки самооборона, що спирається на армію, здатна забезпечити захист.

Окрім того, ставлення політиків до мілітаризації народу є виразним індикатором того, ким вони є – частиною народу чи частиною паразитичної системи.  

Відтак дуже важливо підтримувати процес законного озброєння українців, підвищення культури вогнепальної зброї, розширення її асортименту та здешевлення, розвиток інфраструктури для тренувань.

Відповідно,треба голосувати за ті політичні сили, які підтримують право українців на самозахист.Ось як про це написав Георгій Учайкін, голова наглядової ради Української асоціації власників зброї: «нам потрібно законодавчо врегулювати обіг зброї в Україні. Ми, як ніхто, розуміємо, що саме наше право на зброю є тим фундаментом, на якому може бути побудована та Україна, в якій ми хочемо жити».

Він проаналізував програми партій та реальне сприяння їх представників упорядкуванню обігу зброї в України. Виявилося, що з 29 партій, зареєстрованих на вибори 26 жовтня 2014 року, чітку позицію мають тільки «Свобода» і «Правий сектор».  

Про ВО «Свобода»:

«Свобода була єдиною фракцією у ВР сьомого скликання, яка підтримала нашу ініціативу з розробки законопроекту “Про цивільну зброю і боєприпаси”, причому зробила це офіційно та відкрито. Наявність у співавторах нашого законопроекту Юрія Сиротюка, якого я особисто поважаю, а також те, що для Свободи зброярське законодавство – це базове питання, значить багато».

Про «Правий сектор»:

«Вони мені дуже подобаються, дуже! Я розумію, що в них ще не до кінця сформована політична складова та не вистачає досвіду саме політичної боротьби, але погодьтесь – вони заслуговують на повагу! Я без вагань поставлю їм плюс за сміливість, патріотизм та відданість Україні, тим більше, що в програмі партії чітко зазначено конституційне право громадян України на володіння зброєю».

Плюсом «Свободи» є наявність політичного досвіду, хоча, з другого  боку, це є й мінусом, оскільки взаємодія з нинішнім «політичним гадючником» зіпсувала немало її керівників.

Мінусом «Правого сектору» є відсутність ясного націоналістичного світогляду, адже бандерівщина, яка нині культивується в цій організації, це псевдонаціоналізм та ідеологія поразки (див. «Проект Бандера»). Зате великим плюсом  є щирість, безстрашність і пасіонарність. Ці шляхетні якості особливо приваблюють молодих людей. Молоді мають здатність вчитися, тому майбутнє за ними.

З цих двох політичних сил мені більше подобаються молоді ідеалісти з Правого сектора. 

Проте, наголошу, жодна з цих партій не має навіть приблизного бачення майбутнього України, відтак мимоволі працює на стабілізацію нинішньої пост-комуністичної соціально-політичної системи. 

Тому, голосуючи за них, насправді голосуємо не за партію, а за процес. Голосуємо за озброєність, тобто за другий з трьох компонентів Арійського еволюційного імперативу.

Голосувати ж за партію будемо пізніше. За ту партію, яка творитиме нову систему і реалізуватиме усі три компоненти цього імперативу: «Освячуйся! Озброюйся! Плодися!»    

Сашко Положинський і Kozak System - Партія снайперів (31.05.2012, Київ, «Бочка»).

Фольктеатр Остапа Стахіва. Пісні УПА. Марширують вже повстанці (аудіо, mp3, 1.39 Мб)

Снайпер Олена Білозерська, №2 у виборчому списку Правого сектора.

Питання абсолютно доречне, адже в класичних корпораціях (акціонерних товариствах) гроші є мірилом влади: хто придбав більше акцій, той має більшу вагу в ухваленні колективних рішень. Наприклад, якщо акціонер чи група акціонерів мають «контрольний пакет» (50%+1), то можуть контролювати роботу товариства, а якщо 75%, то можуть за власним бажанням змінювати його статут. Чи не станеться так, що одного дня з’явиться мільйонер, який зробить у наш стартап потужну інвестицію і стане його власником?

Почнемо з того, що ми створюємо не чисто економічну структуру, спрямовану на заробляння грошей, а духовно-економічну державу-громаду. Гроші (гали) у нас є соціальною енергією – мірилом суспільного авторитету і внеску у спільну справу. Тому інвестиційна частка прямо визначає розмір дивідендів і опосередковано піднімає авторитет інвестора, але не є інструментом влади. Влада людини, тобто її вага в ухваленні рішень, у нас визначається іншим механізмом – державним, адже ми  творимо державу-корпорацію.

Держава – це організована політична воля спільноти. Носієм одиниці політичної волі (політичного голосу) є людська особистість, яка може делегувати цю свою волю іншій людині. Політичний голос – ось та валюта, яка працює на державному рівні організації. Тут влада визначається не кількістю вкладених грошей, а кількістю отриманих голосів.  

Повторимо, що ми творимо державу-корпорацію, яка має економічний і політичний рівні.

На економічному рівні людина вкладає гроші і отримує дивіденди.

На політичному рівні делегат отримує «в оренду» політичні голоси і розпоряджається ними доти, доки має підтримку громади. Тут людина вкладає працю і отримує владу– згоду людей виконувати її накази. Інвестиція – це також праця. Що більша інвестиційна частка у стартапі, то вища довіра громади до інвестора і більший його потенціал посилення влади. Відповідно, мізерний рівень інвестицій викликає недовіру до щирості та компетентності делегата.     

У нашому стартапі інвестиція робиться шляхом кількох натискань на клавіатурі, необхідних для здійснення грошового переказу. Ці гроші не можна повернути назад, адже подарунки не повертаються. Віддачу отримуємо у формі якісного людського середовища, а пізніше – економічних дивідендів   

На державному рівні в системі ТГ-онлайн делегування робитиметься ще простіше – одним натисканням кнопки мобільного телефону. На відміну від інвестування, делегований голос можна повернути в будь-який момент– також одним натисканням.

Така система робить неможливою узурпацію влади. Після розробки відповідного софту ми зможемо в цьому переконатися практично.  

Сергій Ждан поставив ще одне запитання: «Які сподівання на те, що інвестиції дадуть достатній прибуток?»

Тут згадалася притча: «Учень запитав учителя, чи довго чекати поліпшення життя. Учитель відповів: якщо чекати, то довго».

Прибуток – це результат ефективної колективної праці. Тож як спрацюємо, так і отримаємо. Тут усе залежить від нас.  

Це запитання постало тому, що з об’єднанням у нас, м’яко кажучи, не дуже... Начебто пропонуємо цілком раціональні та технологічні речі, а зацікавлення від організацій нема. І це при тому, що ми непогано представлені в інформаційному просторі України, у тому ж Фейсбуку.

Схоже, що ситуація з громадськими організаціями приблизно така ж сама, як і з політичними партіями: усі вони спрямовані на вдосконалення старої системи. Характерна назва – «Реанімаційний пакет реформ», тобто йдеться про реанімацію системи, що перебуває у клінічній смерті. І це говорять ті, які вважаються «найпрогресивнішими».

Отже, пошук організацій-союзників поки-що малоперспективний. Тому шукати треба не організації, а середовища з людьми, спроможними засвоювати вищі знання і підніматися у простір позитивних подій. Адже перемога досягається тільки тут – у Просторі волі. Натомість будь-які союзники, які перебувають у просторах боротьби та страждань, будуть для нашої справи лише баластом і гальмом.

Як притягнути до себе однодумців? Треба створити достатньо потужне «поле тяжіння». Об’єднуються тільки з сильними, слабких – приєднують. Якщо будемо слабкими, то жодне середовище потенційних однодумців на нас не відреагує.   

Тому не варто зараз перейматися відсутністю союзників. Просто треба творити свій проект і розповідати про нього шляхетним людям. Якщо будемо це робити розумно і енергійно, то союзники самі потягнуться до нас.

Будь-яке серйозне об’єднання відбувається на фундаменті світоглядних цінностей. Вони в нас сформульовані у вигляді 25 стратегем НС. На їх основі треба формувати ідеологію у формі великих і малих спеціалізованих статей, мотиваторів, відеоуроків, програмних модулів, інформаційних буклетів. Перший уже є: Цивілізаційний стартап Вишня Борія.

Наша мета полягає у творенні нової Української держави (неофіційна назва – Третій Гетьманат), яка стане зерном нової планетарної цивілізації – див.: 25 стратегем НС. Розділ перший. ЗАСНУВАННЯ ДЕРЖАВИ. Для успішного творення ТГ застосовуємо фундаментальний метафізичний принцип, записаний у Євангелії: «Майте віру бога! Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: двигнись і кинься в море, та не сумніватиметься у своїм серці, але віруватиме, що відбувається те, що каже, – буде йому так. Тому й кажу вам: коли молитесь і просите, віруйте, наче все вже отримали, і буде вам» (Марко 11. 22–24).

Для нас це означає, що Третій Гетьманат вже реально існує. Ми його лише розвиваємо: формуємо ідеологію, творимо економіку і програмне забезпечення, долучаємо прихильників, навчаємось і вдосконалюємось.

Ви запитуєте: Коли почнеться життя у Третьому Гетьманаті?

Воно вже почалося.

На початку «Доброї новини Ісуса Хреста, сина Божого» є оповідання про хрещення-омивання (обряд ініціації) Ісуса в Йордані. Подія відбувається у березні 30 р. н. е. – напередодні Арійського нового року, який святкувався на весняне рівнодення 21–22 березня. Згідно з арійським звичаєм, під час 40-денного періоду перед святом Переходу-Паски від старого до нового річного кола народ масово здійснював очищення. У наш час цей період називається Великим постом (слово «пісний» означає «чистий»). У давніх римлян, які також були арійцями, згадка про цю підготовку відбилася в назві останнього зимового місяця — «фебруаріс», що означає «очищення». Відповідно, рахунок місяців вони починали з березня, тому грудень у них називався «december», тобто «десятий».

Найважливішим обрядом передноворічного очищення було омивання у водоймах. Ось як про це розповідає Євангеліє:   

«Тоді Ісус прибув із Назарета, що в Галілеї, на Йордан до Івана, щоб хреститися (буквально – «омитися») від нього, але Іван противився Йому, кажучи: Мені треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене. Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо личить нам виконати всю праведність, – і Іван погодився». Тобто Ісус наполягає на тому, щоб виконати обряд, діяти згідно зі Звичаєм.

«Після здійснення хрещення Ісус зараз же вийшов з води. І тоді, коли й весь народ хрестився і Ісус, охрестившись, молився, відкрилось небо, і Іван побачив Духа Божого, який спустився, мов голуб, і зійшов на Ісуса, і голос пролунав з неба: Це Син мій любий, якого Я вподобав. Після того Іван свідчив, кажучи: Я Духа бачив, що, мов голуб, сходив з неба й почив на Ньому. Я Його не знав, але той, хто послав мене омивати водою, сказав мені: Над Ним побачиш Духа, який сходить і над Ним почиває – той омиває Духом Святим. Сам же Ісус, розпочинаючи, мав з тридцять років».

Яке фізичне явище описане в цьому фрагменті? Що побачив Іван? Він побачив вертикальний світловий потік, що наскрізь проходив через тіло Ісуса. Такі потоки нерідко спостерігають екстрасенси над світлими людьми, які перебувають у стані молитви чи медитації.

Річ у тім, що ми живемо у вертикальних потоках ефіру. Якщо людина перебуває у стані внутрішньої чистоти і  гармонії, то у неї менший «ефірний опір», відтак через неї проходить концентрований ефірний потік (прана). Це подібно до того, як вода, газ чи електричний струм рухаються туди, де зустрічають найменший опір. Прана є найякіснішим джерелом живлення людини (див.: Як закріпитися у Царстві божому). Це зрозуміло. Не зрозуміло інше: чому в євангельському оповіданні символом Святого духа є голуб?

Символ пацифізму

Голуб – це птах не вертикального, а горизонтального польоту, до того ж він не стільки літає, скільки ходить по землі. Голуб – це земний птах, подібний до курки. У багатьох країнах його вживають в їжу. В європейській культурі голуби символізують:

– жіночність (зображувалися з богинями жіноцтва, кохана жінка – «голубка»),
– плодючість (приносять потомство до 7 разів на рік),
– лагідність («приголубити»), покірність долі, боязливість, пацифізм, прагнення до спокою,
– недалекість, балакучість, метушливість,
– кохання (закохані – «як голубки»), сексуальні втіхи, еротика (народний танок «Голубка»), хтивість,
– вісті (голубина пошта),
– нижчі душевні прояви: емоції та інстинкти.

«Голубині» якості, будучи природними для жінок, є неприродними для чоловіків, звідси – «голубі» (гомосексуалісти, женоподібні чоловіки): «милуються як голубки». Північно-американці «голубами» називають слабаків. У неоплатонізмі голуб символізує силу нижчих світів.

Як бачимо, голуб – це «земний», «горизонтальний» птах. З «вертикального» у нього тільки те, що за рік він залишає на будівлях, землі та головах людей 10–12 кг фекалій. У містах голуби є головним джерелом зараження кліщами та небезпечними інфекційними хворобами, передусім орнітозом. Найбільша кількість міських голубів гине у віці 1-6 місяців саме від орнітозу. Крім того, у голубів виявлено близько 10 інших захворювань, що передаються людині (сальмонельоз, токсоплазмоз та ін.), а також не менше 50 видів паразитів, у тому числі голубині кліщі, які можуть нападати й на людину. Так що в наш час голуба можна вважати символом паразитизму і епідемічної загрози. У давнину, можливо, було не так погано, але тенденція та ж сама.    

У сучасних містах голуби мають дуже мало ворогів. Міські коти їх ловлять неохоче, воліючи збирати харчові відходи на смітниках. Природні мисливці за голубами – яструби і соколи, в містах хоч і селяться, але в невеликій кількості. Основний регулятор чисельності голубів у місті – хвороби і людина.

За характером поведінки голуб є агресивним, чи, краще сказати, нестримним у своїй люті птахом. Його може роздратувати будь-яка дрібниця, через яку він може вбити свого родича. Голубка стала символом миру тільки у 1949 році завдяки малюнку Пабло Пікассо, зробленого на замовлення французьких комуністів для Всесвітнього конгресу миру. Сам художник іронізував з приводу голубів, заявляючи, що насправді не знає більш дурних, неохайних і задиракуватих птахів. «Ніжність голубки, яка нісенітниця! Адже вони дуже жорстокі. У мене були голубки, які заклювали на смерть нещасну голубку, яка не сподобалася їм... Вони виклювали їй очі і розірвали на частини, це жахливе видовище! Хороший символ миру!» – сказав Пікассо. Подейкують, що комуністи зробили голубів птахами миру через свою схильність до перевертання понять.

В іудохристиянстві голуба вважають священним птахом ще й завдяки біблійному оповіданню про ковчег Ноя і Великий потоп. Там розповідається, як Ной випустив голуба, і він повернувся з оливковим листком у дзьобі. Проте це оповідання є ще одним перевертанням: ковчегом була не морська баржа, а вара – захищене глинобитне місто з трьома колоподібними стінами (див.: Ной, вара і Великий Потоп). Відповідно, голуб тут взагалі ні до чого.   

Сокіл – птах Творця, символ Святого духа

Святим духом називають інформацію та енергію, яка йде від Творця Всесвіту. Тому кажуть, що Святий дух – це сила Творця. В українській традиції Святим духом ще називали Велеса – бога-егрегора варни брахманів. У молитві до Святого духа говоримо:

Царю Небесний, Утішителю,
Душе Істини,
що всюди єси і все наповняєш,
скарбнице добра і давче життя,
прийди і в нас оселися,
і освяти, Благий, наші душі.

Святих дух єднає земну людину з небесним Творцем. Птахом Творця Всесвіту в арійській традиції завжди був Сокіл.

Слово «сокіл» (со-коло) означає сонячний, той, що «з-колом» («коло», латинське «sole» – назви сонця). Він літає найвище за всіх птахів, тому найближчий до Сонця і до Бога-Творця (Сварога, Брахми).

«Сокіл – Сонячний птах, духовне єство світотворення. Він сидить на вершечку світового древа, поряд із небесними світилами, й відає про все. На витворах народного мистецтва зображена космогонічна картина: сокіл на верхівці прадерева, він створює світ. У колядках змальоване дерево, "а на вершечку сив соколонько гнізденько си в'є", щоб знести яйце, в якому зародиться життя.      

У сокола гострий зір; він високо сидить і все бачить. Проте здатність птаха знати минуле й передбачати майбутнє визначена його надприродними властивостями, якими наділила його народна фантазія. Віщий дар сокола пояснюється його божественним походженням. Ніким не народжений, безсмертний, вічний і мудрий, як сам світ, сокіл, "хоч і не бачить, то й так знає"» (100 найвідоміших образів української міфології / В. Завадська, Я. Музиченко, О. Таланчук, О. Шалак ; за заг. ред. О. Таланчук. – К. : Орфей, 2002. – С. 307).

«Сокіл – це сонячний символ перемоги. Символізує перевагу, сильні вольові якості, дух, світло, свободу» (Символы. Знаки. Эмблемы. – Сост. В. М. Рошаль. – М.: Эксмо, 2005. – С. 478). Бог сонця Ра зображувався з головою сокола. Сокіл протиставляється вороні як уособленню злих сил: «Де соколи літають, там ворону не пускають». Сокіл – символ мужності, сили, чоловічої активності.

Два тисячоліття тому українці називали себе «сколотами», первинно –  «со-колотами» («сонячними», «дітьми Сокола», «соколятами», «дітьми Божими»). У скіфів і сарматів сокіл вважався символом шляхетності і царської влади. «Слово о полку Ігоревім» більше 10 разів порівнює руських князів із соколами і називає їх «соколичами», тобто дітьми сокола (соколятами – соколотами). В українській традиції гарних молодих чоловіків донині називають «соколами». «Соколами» називалися фізкультурно-виховні товариства в українців та інших слов’янських народів. 

Особливістю сокола є здатність до вертикального пікірування: коли він складає крила і атакує здобич, то досягає швидкості 322 км/год. Це абсолютний рекорд серед живих істот. Існує навіть гіпотеза, що такої неймовірної швидкості сокіл досягає завдяки згортанню простору і телепортації.

Тому сокіл – це відверто «вертикальний» птах. Його поведінка найбільше відповідає божественній вертикалі, яка миттєво поєднує небесне і земне. Атакуючий сокіл, що блискавкою падає з неба, називається «скоропад»; таке прізвисько давали людям швидким, прудким, легким.

Як бачимо, «вертикальний», «небесний», мужній, атакуючий, активний сокіл є протилежністю «земному», «горизонтальному», жіночному, пасивному голубу. Понад те, у природі вони є антагоністами, адже голуб є здобиччю для сокола.  

І ось тут виникає головне запитання: чому в Євангелії символом Святого духа – активного, творчого, вишнього, божественного, «вертикального»  початку – є не божественний, «вертикальний», активний сокіл, а земний, «горизонтальний» пасивний голуб?

Сокіл і голуб в іудейській традиції

Почнемо з того, що іудейський світогляд формувався як антитеза арійському світогляду. Це робилося найпростішим шляхом – через перевертання з ніг на голову. Так, якщо арійці пишуть зліва направо, то іудеї – справа наліво. Арійці починають день зранку, коли сходить сонце, а іудеї – ввечері, коли настає пітьма. Арійці починають річне коло навесні, коли розквітає природа, натомість іудеї – восени, коли природа вмирає. 

Згідно з Талмудом, «галілеянин любить честь, а іудей – гроші» (в тому сенсі, що правильним вважається другий підхід). Арійські політичні рухи називаються правими, а іудейські (або іудизовані) – лівими. Арійський Творець Всесвіту, добрий і святий, дбає про все людство, натомість «лютий і заздрісний» (згідно з Торою) іудейський бог Ієгова опікується тільки своїм «вибраним народом».

У арійців належність до народу передається по батькові, а в іудеїв – по матері. Арійці найпродуктивніші на фазі творення нових держав, іудеї – на фазі їх загнивання і розпаду. Як бачимо, все навпаки. Ортодоксальні іудеї навіть полюбляють годинники, в яких стрілки рухаються у протилежному напрямку – «проти сонця».

Тож не диво, що в арійців та іудеїв протилежне ставлення до сокола і голуба. Якщо в арійців сокіл є птахом Творця і символом Його сили – Святого духа, то в іудеїв – символом гордості, зарозумілості, самовпевненості, а також швидкого падіння, зникнення і нікчемності. Натомість голуб для іудеїв є священним птахом, який символізує простоту, невинність, лагідність, щирість, душу померлого. Розведення голубів було одним з найпоширеніших занять іудеїв.  

Іудеї приносили голуба в жертву Ієгові, але це дозволено було робити тільки біднякам.Ось що з цими голубами було потім: «А якщо цілопалення його жертва для Ієгови з птаства, то нехай з горлиць або з голубенят принесе жертву свою. І принесе її священик до жертовника, і проб'є йому нігтем великим голову, та й спалить на жертовнику, а кров його буде вилита при стіні жертовника. І здійме його воло в пір'ї його, і кине його при жертовнику на схід на місце попелу. І роздере його між крильми його, але не відділить їх. А священик спалить його на жертовнику на дровах, що на огні, воно цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Ієгови» (книга Левіт, 1.14–17). Іудеї вважають голуба символом Ізраїлю.    

Характерно, що Ісус Хрестос не дуже переймався голубами: «Знову приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус знайшов там продавців волів, овець і голубів; сиділи там і міняйли. І, зробивши бич із мотуззя, вигнав із храму всіх, що продавали й купували в храмі, і овець, і волів; перекинув столи міняйлів і гроші їхні розсипав, і перекинув ослони тих, що продавали голубів, і не дозволив, щоб хто переносив що через храм. Навчав Він їх і казав їм: Хіба не написано: “Дім Мій домом молитви назветься для всіх народів”? А ви з нього зробили печеру розбійників! А продавцям голубівсказав: Візьміть геть оце звідси і не робіть дому Божого торговельним домом» – повідомляють усі чотири Євангелія.

Сказане вище дозволяє зрозуміти, чому комуністи для своєї «боротьби за мир» вибрали саме голубку. Річ у тім, що комуністична ідеологія укорінена в іудейський світогляд, а євреї були рушійною силою комуністичного руху. Провідною силою в комуністичній ідеології вважається пролетаріат – найнижчий, найбідніший соціальний клас суспільства (ще одне перевертання істини). Це пояснює, чому комуністам так сподобалася голубка – пташка бідних євреїв. До речі, комуністична «боротьба за мир» – це ще одне перевертання, адже для них вона була лише прикриттям для інформаційної війни та військової агресії.

Як арійського сокола замінили іудейським голубом

Так чому в «канонічному» тексті Євангелія символом Святого духа є іудейський голуб, а не арійський сокіл? Відповідь елементарна: тому що фальсифікатори Євангелія замінили слово «сокіл» на «голуб». Нагадаю, що вставки в «Добру новину» становлять приблизно 51%. Зазвичай, додавалася нова інформація без зміни первинного тексту, адже такий спосіб дозволяв приховати факт фальсифікації. Проте в особливо важливих місцях редактор пішов на ризик і змінив оригінальний виклад.

Наприклад, благословення Ісусом безплідної смоківниці, яка на другий день чудесно розквітла, замінили на оповідання про її прокляття, хоча Ісус ніколи нікого не проклинав. Також прямі зміни були внесені у пояснення притчі про кукіль у пшениці (докладніше у книзі «Пшениця без куколю»).

Окрема тема – додавання в Євангеліє священних іудейських атрибутів. Як відомо, священною стравою іудеїв є риба. Вона також є символом єврейського народу. Тому в євангельський текст додано чотири вставки з рибою. Наприклад, в оповіданні про помноження хлібів. «Кажуть до Нього учні: Де нам узяти стільки хлібав пустині, щоб нагодувати стільки люду? Ісус спитав їх: Скільки у вас хлібів? Сім, – кажуть» (Матвій 15.33–34). Тут же фальсифікатор додає фразу: «і дві риби». Тобто Ісус запитує про хліб, а йому говорять про рибу. Це як у приказці: «Я йому про індики, і він мені про кури дикі».

У наступній «рибній вставці» фальсифікатор взагалі довів ситуацію до абсурду. Ось оповідання про те, як Ісус зустрівся з учнями в Галілеї після свого воскресіння: «А як вони з радощів іще не йняли Йому віри й дивувались, Він сказав: Чи не маєте тут чого їсти? Вони подали Йому стільникового меду. Він узяв і їв перед ними» (Лука 24.41–43). Перед медом вставлено «кусень печеної риби». Вас коли-небудь пригощали рибою з медом? Це неприродне поєднання, бо мед не подають з рибою чи м’ясом, а мед у стільниках (тобто з вощиною) взагалі їдять без нічого. Докладніше про все це у статті «Арійський хліб, іудейська риба».

Наголосимо, що «Добра новина» є логічно цілісним, літературно довершеним та історично точним документом. Це дозволяє виявити в ньому фальшиві вставки, адже вони порушують цілісність. Однією з таких фальсифікацій є заміна арійського сокола на іудейського голуба. Оригінальне оповідання про хрещення Ісуса таке:

«Після здійснення хрещення Ісус зараз же вийшов з води. І тоді, коли й весь народ хрестився і Ісус, охрестившись, молився, відкрилось небо, і Іван побачив Духа Божого, який спустився, мов сокіл, і зійшов на Ісуса, і голос пролунав з неба: Це Син мій любий, якого Я вподобав. Після того Іван свідчив, кажучи: Я Духа бачив, що, наче сокіл, сходив з неба й почив на Ньому. Я Його не знав, але той, хто послав мене омивати водою, сказав мені: Над Ним побачиш Духа, який сходить і над Ним почиває – той омиває Духом Святим».

Птахом Творця Всесвіту і символом Святого духа є Сокіл. Оскільки Святий дух є духом Істини, він несе людині волю: «Пізнаєте істину, і істина визволить вас» (Іван 8.32). Тому символ Святого духа називаємо Соколом волі. Саме Сокола Волі зображено на аріянській мозаїці хрещення Ісуса в Йордані. Вертикальне піке – це виразна вказівка на сокола, адже голуби так не літають. Голуб як символ Святого духа – це фарисейська насмішка.

Аріянська церква у Равенні (Італія), 5–6 ст. Святий дух уособлюється білим соколом, який ллє благодать. Поряд з Ісусом зобра­жені Іван Хреститель і бог річки Йордан у вигляді старця з глеком і трости­ною. Більшість апостолів – молоді люди, третина з них – без борід.    

Саме Сокіл Волі став символом аріянської держави святого Володимира Великого, див.: Свята Русь – держава Золотої доби.

Воля – це українська національна ідея. Вона записана на українському гербі, який називається Сокіл Волі. Воля – це те, чим володіли арії-трипільці й до чого прагнули повернутися всі наступні покоління українців. Воля – це те, до чого ми нині підійшли впритул. Тому Сокіл Волі є символом нової Української держави, докладніше у статтях:

ВОЛЯ – українська національна ідея
Символіка Української держави інформаційної епохи – Третього Гетьманату

Святий дух – головний символ інформаційної епохи, покровитель вільних, творчих людей. Де Святий дух – там і ВОЛЯ.

Тепер українцям доведеться визначатися, хто вони - соколи і соколиці, що літають у Просторі волі, чи голуби і голубки, що метушаться у нижчих просторах подій.

Цитати з української класики: 

"Обозний помітив у піднебесній високості сокола та соколицю, які то ширяли, то шугали ген над самим вогнищем" (Олександр Ільченко, «Козацькому роду нема переводу, або ж Козак Мамай та чужа молодиця», 1958, 32).

"Жінка в його була молода і з себе гарна, прудка й моторна, як соколиця" (Марко Вовчок, VI, 1956, 218).

Після проходження Україною влітку 2014 р. історичної розвилки (точки біфуркації) склалися сприятливі обставини для заснування Української держави, яка започаткує нову цивілізацію. Мета і стратегія в цілому зрозумілі – див.: 25 стратегем НС.

Наскільки реалістичним є цей проект, адже він пропонує нові й незвичні для переважної більшості людей підходи? До того ж, для його реалізації треба 10–20 років, а нам треба діяти вже сьогодні... Як поєднати майбутнє з теперішнім?

На основі досвіду людей, яким вдалося досягти великих перемог у бізнесі, політиці та науці, сформульовано три принципові умови досягнення успіху.

По-перше, треба займатися новими речами, які для більшості є не очевидними. Бо якщо братися за вже освоєні напрямки, то більшість енергії треба витрачати на конкурентну боротьбу. Інноваційність надає проекту реалістичності.

По-друге, мета має бути винесена в майбутнє принаймні на 5–10 років.Що перспективніша мета, то реалістичніший проект.   

По-третє, треба негайно починати роботу і цілеспрямовано йти до мети.Тоді виявиться, далеке майбутнє вже змінило наше сьогодення. Що масштабніша і перспективніше мета, то глибший і потужніший її вплив тут і тепер.   

Третій Гетьманат має усі три компоненти успішного проекту: він інноваційний, він довгостроковий, він уже змінив наше життя. 

Оскільки процес розвитку України йде у правильному напрямку, то можемо собі дозволити все називати своїми справжніми іменами і діяти абсолютно відверто.

По-перше, ми творимо інформаційну Українську державу, координуючою основою якої буде програмний комплекс ТГ-онлайн. Ми його робимо для себе, тому нова держава буде зрозуміла і зручна для своїх засновників. По-справжньому керувати можна тільки тим, що створено власноруч. Тому тут нема сенсу на когось нарікати, бо що створимо для себе, те й матимемо. Понад те: діємо так, наче нова держава вже існує – згідно з метафізичним принципом «Коли молитесь і просите, віруйте, наче все вже отримали, і буде вам» (Марко 11. 24). Ми розвиваємо вже існуючу в зародку Українську державу: формуємо ідеологію, творимо економіку, долучаємо прихильників.

По-друге, успішну державу можна створити тільки у просторі позитивних подій. Для цього формуємо спільноту світлих людей, які цілеспрямовано підносяться у Простір волі.Достатньо численне організаційне ядро засновників, що перебуває у просторі позитивних подій, автоматично оберігає проект від зовнішньої агресії й забезпечує йому розвиток без суттєвого опору з боку старої цивілізаційної системи. Тому для нас критично важливим є все, що сприяє скиданню старого баласту і підвищенню частоти внутрішніх вібрацій: ясний світогляд, правильне харчування, фізична активність, інтелектуальний розвиток, моральне і професійне вдосконалення, гармонійне оточення, добрі справи. Простір волі в «Добрій новині» називається Царством божим, а тому «Шукаймо найперше Царства божого та правди його, а все інше нам додасться» (Матвій 6.31–33).

По-третє, головною хворобою нинішньої цивілізації є всепроникаюча  брехня, яка дезорієнтує людей і перетворює їх на рабів. Брехня охоплює уявлення про все: природу людини і Всесвіту, історію, релігію, науку, політичний устрій, економіку, спосіб життя, технології, освіту, виховання... Відтак поширюємо правду про істинний стан речейі припиняємо озиратися на те, «що про нас подумають пересічні громадяни». Достатньо, щоб нас зрозуміли ті, які бажають працювати і творити новий світ, а всі інші потім підтягнуться. Твердо дотримуємося принципу: «Хай буде ваше слово: так – так; ні – ні. А що більше цього, те від лихого» (Матвій 5.37).   

Отже, якщо дуже коротко, то підтримуємо розвиток порталу AR25.ORG, просуваємо тільки позитивну інформацію, вдосконалюємо дух–душу–плоть, даємо добрий приклад, піднімаємось у Простір волі.

Творячи колективне майбутнє, поліпшуємо власне сьогодення.

Це і є магічний націоналізм.

Хай Буде!  

На своєму сайтіпан Микола наводить рисунок Трисуття і пояснення до нього:

«Трисуття є знаменитим Українським знаком-символом, який несе глибокий закодований зміст. Це є Дерево Життя, в якому об'єднані Три Суті – Яв, Нав і Прав, міфологічні архетипи слов'янської мудрості.

Трисуття має горизонтальну лінію, яка символізує розділення світу на Явний (над Землею) і Навний (підземний, або захований) світи. Явний світ є життям людини на землі, а Навний світ є світом пращурів, померлих родичів.

Життя народжується із "зерна", яке посаджене у "землю" - змістовий розділ між живими і мертвими. Підземна частина зерна НАВ - дух предків, із якого виходить, родиться, явне життя – ЯВ – середній росток у Трисутті. Це Явне життя направляється з двох сторін складною структурою ПРАВ – законів, правди життя. ПРАВ є направляючою сутністю, яка викарбувана із досвіду і мудрості НАВ, і яка є непохитна, як два ножі (так і зображено), які направляють життя ЯВ-не».

Почнімо з назви «Трисуття».Це слово для позначення герба України з’явилося недавно і набуло поширення серед прихильників народних вірувань, по-старому – «язичників», буквально – «народників» («язики» значить «народи»). Причиною появи цього новотвору стало те, що термін «Тризуб» перестав задовольняти думаючу частину українців. Це сталося після з’ясування його походження.

Усе почалося зі слова «тризубець», яке для позначення «київського символу» ввів у науковий обіг на початку 19 ст. російський історик Микола Карамзін. Українцям не сподобався цей термін, бо він нагадував їм вила для розкидання гною. Для пом’якшення цієї неприємної ситуації у слові «тризубець» відкинули суфікс «-ець» і перенесли наголос на «три». Вийшов «Тризуб». Трохи краще, а все одно «не та хворма» :)

Для надання українському гербу більшої духовності, прихильники національного відродження почали його називати «Трійця». Цю назву популяризував видатний український філософ Олексій Братко-Кутинський у дослідженні «Нащадки Святої Трійці» (Київ: «Білий птах», 1992).

Недоліком цього терміну було те, що він викликав асоціації з іудохристиянською Трійцею. Для язичників-рідновірів це було неприпустимим, тому вони радо підхопили нове слово – «Трисуття». Що воно означає?

За великим рахунком, «трисуттям» можна назвати будь-який символ, що містить у собі три елементи, адже в символіці кожен з них обов’язково має щось означати – нести «суть» (сенс, зміст). Окрім того, символіка багатоаспектна, тож кожен у ній бачить те, що йому подобається, резонує з його світоглядом або є найзрозумілішим. Тобто така назва символу відкриває безмежний простір для фантазії.

Найпоширенішою інтерпретацією Трисуття є «ява-права-нава», яку й використовує пан Микола Пономаренко.Її популярність ґрунтується на тому, що вона відповідає нинішнім масовим народним уявленням про світоустрій:

1. Мертві поховані в землі, отже Нава (світ мертвих) знаходиться під землею. Відтак «дух предків», що дає життя, знаходиться у підземному світі.   

2. Ява розглядається як людське життя, що черпає силу із землі, де поховані предки.

3. Права – це закони, вироблені на основі людського досвіду, які з обох сторін обмежують людське життя і спрямовують його вгору.

Усе це разом пан Микола називає «Деревом Життя», хоча воно більше нагадує вазон, в якому росте якась рослина. Для дерева Життя, як ми знаємо, є інша виразна символіка, широко представлена українською вишиванкою і сакральним живописом.

Крім зазначеного пояснення пана Миколи Пономаренка, нині зустрічаються й інші народні інтерпретації Трисуття, наприклад, «зліва Нава, справа – Права, а в центрі – Ява». Або: «зліва батько, справа мама, в центрі – дитина». Усі вони більш-менш відповідають нинішньому масовому народному (язичницькому) світогляду. Що він собою являє, довго пояснювати не треба: це суміш давніх міфів, народної мудрості, казок, фантазій, забобонів, іудохристиянських впливів, московської пропаганди, відверто ворожих закладок тощо.   

Якщо ж зануритися у далеке минуле, то можна виявити, що для первинної арійської традиції властиві інші уявлення про природу Всесвіту:

1. Права – це божественні закони, принципи і правила, на яких тримається Всесвіт, сотворений його Творцем

2. Нава – це небесний світ духів, звідки духовні сутності приходять на землю для чергового втілення, а після смерті знову повертаються на небеса в очікуванні наступного втілення.

3. Ява – це фізичний світ, в якому живуть люди – втілені духовні сутності, які мають плоть, психіку (душу), духовну сутність і божественне ядро, яке єднає їх з Творцем Всесвіту (тобто людина в своїй основі є божественним сотворцем).

Тобто арійська модель є ієрархічною: на найвищому рівні (у найтоншому світі) розташована Права, нижче – Нава, а найнижче – Ява. Відповідно, духовні сутності померлих предків перебувають не під землею, а на небесах.

Як сталося, що в нинішніх народних уявленнях предків скинули з небес і зарили під землю, де вони живуть як якісь хробаки?

Відповідь проста: над народним світоглядом добряче попрацювало іудохристиянство і запровадило в нього фарисейську концепцію одноразового життя й «воскресіння мертвих». Згідно з нею, після смерті душа-психіка кожної людини потрапляє в «шеол» – своєрідний «накопичувач душ», «царство тіней», «ад». Там вони перебувають в якомусь напівсонному стані очікування воскресіння, яке відбудеться тоді, коли прийде месія  і відновить Іудейське царство. Тоді будуть створені копії тіл всіх померлих, в які повернуться їхні колишні душі-психіки, тобто будуть відновлені їхні земні особистості з усією пам’яттю, рисами характеру, здібностями тощо. Тут же відбудеться Страшний суд, після якого праведники будуть вічно блаженствувати в царстві месії, а грішники будуть зі своїми тілами вічно горіти в пеклі. Докладніше про це у книзі «Пшениця без куколю» (2006) в розділі 2.10.3. Воскресіння живих і «воскресіння мертвих».     

Як бачимо, концепція Трисуття має слабеньку основу: термін зовсім недавній, уявлення про світ наївні, концепція  життя і смерті – фарисейська. Зовсім інша справа з символом «Сокіл Волі».

Згідно з арійською міфологічною традицією, СОКІЛ — Першоптах і Першобог Світу, птиця-тотем у найдавніших українців. У цього птаха втілюється Творець Всесвіту – Род. Тому Сокіл – це символ Творця Всесвіту і символ Сили Творця – Святого духа.

Оскільки Сокіл є тотемним птахом арійства, то українці традиційно називали себе дітьми Сокола: соколятами, соколотами (сколотами), соколичами чи просто соколами, тобто "дітьми Божими".

Слово «Сокол» буквально означає «сонячний», від «со-коло» (поєднаний з «коло», тобто сонцем, латинською «sole»). Це повністю відповідає самоназві «арії», тобто сонячні, ярі, життєспроможні, енергійні, пасіонарні.   

Саме Сокіл зображений над Ісусом у сценах хрещення на Йордані, адже він є найбільш «вертикальним» птахом – на відміну від «горизонтального» голуба, неспроможного до атакуючого піке.  

Зліва: Срібленик Володимира Великого зі знаком Сокола на зворотній стороні. Справа: Цегла з Соколом князя Володимира, знайдена в 1908 році в руїнах Десятинної церкви.

Знак «Сокіл Волі» має оригінальний дизайн, адже його спеціально розробили для нової держави Володимира Великого, яка в 987 році утвердила аріянство державною релігією. До хрещення Русі знаку «Сокіл Волі» не існувало. Всілякі «Тризубці Поседона», «трішули», «трилисники» – це зовсім інші символи, хоча вони й  відбивають, кожен по-своєму, ідею трьох елементів (трисуття).

Таким чином, герб «Сокіл Волі» має тверду основу: міфологічну, метафізичну, історичну, етнографічну. 

«Сокіл Волі» Святого Володимира графічно відрізняється від сучасного державного «Тризуба»: перший має крила птаха, натомість другий – крила кажана (з перетинками).     

Звісно, кожен вірить у те, що йому подобається. Комусь подобається мати предків на небесах, а комусь – під землею. Хтось уособлює себе з соколом, а хтось – з голубом. Кожному своє.

Хай там що, а символом нової Української держави – засновника Співдружності Міжмор’я– має бути не «карамзінський» Тризуб-кажан, а арійський Сокіл Волі – герб  центрально-європейської держави Святого Володимира.     

Хай Буде!

Продовження у статті: Сокіл Род і Сокіл Волі

Творця Всесвіту найдавніші українці називали іменем Род – «Той, хто все породив», тобто «Творець», «Родитель», «Батько», «Отець». Його також називали Богом-Отцем, Вишнім, Брахмою (Б-ра+ма – «Бог неба і землі»), Сварогом («той, хто живе у Сварзі» – божественному просторі). Геллени його називали Діас (тобто Бог, пізніше – Зевс), а римляни – Diespiter (тобто Бог-Батько, пізніше – Юпітер).  

Уособленням невидимого Бога-Творця українці вважали сокола, адже він найвище літає і все бачить. З цієї причини Творця Всесвіту ще називали Сокіл Род. Його зображали вершині Світового Дерева (Космосу), яке він створив з Хаосу.

Божественний Сокіл Род був птахом-тотемом у найдавніших українців, тобто міфічним Першопредком, Родителем, Батьком. Тому українці називали себе дітьми Сокола (дітьми Божими): соколотами, сколотами, соколятами, соколичами, соколами.

Слово «сокол» походить від «со» («з», «разом», «спільно», наприклад, «соратник») і «коло» – це найдавніше ім’я Сонця, латинською «Sole» (у зв’язку з поширеним чергуванням «с» і «к», як у слові «кооперація», тобто «со-операція», «спільна діяльність»). Тобто «сокіл» означає «сонячний», відповідно «діти Сокола» також сонячні, світлі.

Діти Божі є втіленими божественними сутностями, тому вони є сотворцями Вишнього. Творення Всесвіту продовжується. Діти Божі – соколи – творять його із-середини.

Сокіл Род – мудрість Творця

Оскільки Бог-Творець є джерелом влади, то зображення Сокола Рода було символом царської влади. Він став птахом князів, шляхетних лицарів. Так, «Слово о полку Ігоревім» порівнює руських князів з соколами, називає їх соколичами. Сокіл в Україні завжди несе позитивний сенс.

Культове зображення сокола. VII ст. до н. е. Херсонщина. Золото (з книги Олександра Палія «Ключ до історії України». – К.: Дніпро, 2005).

Як уособлення Творця Всесвіту, Сокіл Род пильно спостерігає за своїм творінням, не втручаючись у хід подій. 

Сокіл Волі – дія Творця

Всесвіт утримується і розвивається завдяки постійному притоку інформації та енергії, що йде від Творця. Подібним чином дерево росте завдяки сонцю, а комп’ютер працює завдяки електроенергії та інформації, що йде від оператора.

Зазвичай Всесвіт працює «на автоматі», адже це досконала саморегульована система. Проте час від часу відбувається вольове втручання Творця в природний хід подій. Активне втручання Творця розглядається як дія Святого духа, тобто сили Творця. Це втручання зазвичай ініціюється самою людиною: «Стукайте – і відчиниться вам».

Дію Святого духа можна розглядати як реалізацію людиною свого божественного потенціалу. Символом також божественної дії є атакуючий сокіл («скоропад»). Він є найшвидшою земною істотою, адже досягає швидкості 322 км/год.

Як розповідають соколознавці, під час атаки сокіл може зникати в одному місці й раптово виринати в іншому. Це пояснюють тим, що під час атаки сокіл згортає простір і здійснює телепортацію. Подібні речі розповідають про аріянських святих і характерників, які могли миттєво переміщатися на значні відстані.

Тому сокіл розглядався як магічний, божественний птах, що символізує дію Творця за посередництвом Святого духа. Саме вертикально пікіруючий сокіл зображений у сценах хрещення Ісуса на Йордані, характерних для аріохрестиянства. 

Атакуючого сокола ми називаємо Соколом Волітому, що:

1) він символізує вольову, рішучу дію,

2) він символізує перебування у позитивному просторі подій, який ми називаємо Простором волі, в євангельських термінах – Царством божим, адже людина діє в ньому як бог.   

Символ Сокола Волі ми обираємо символом нової Української держави, яка твориться у Просторі волі. Блискавично атакуючий Сокіл Волі – це символ майбутньої духовної громади Дітей Сокола (соколичів, соколят, сколотів, соколів), або, як сказано в Євангелії, Дітей блискавки Воанергес, заведеїв (заспівувачів) нового світу.

Нова держава, основана на новому світогляді, обов’язково повинна мати нову символіку, адже символіка – це концентрований світогляд.

Знак «Сокіл Волі» наближений до оригінального дизайну Сокола, прийнятого Володимиром Великим. Він відрізняється від нинішнього знаку «Тризуб»:

1) відсутністю перетинок на крилах,

2) оригінальною назвою, яка дозволяє відрізняти його від знаків «Сокіл Род» і «Тризуб»,

3) сенсом: атакуючий сокіл як символ Святого духа на відміну від «тризубця», «нава-права-ява», «чоловік-жінка-дитя» тощо.

Окрім оригінального герба, нова Українська держава також має інший прапор – Сонячно-блакитний, який відрізняється від існуючого Синьо-жовтого прапора України тим, що:

1) має вгорі жовту смугу, а внизу – блакитну;

2) ширина жовтої і блакитної смуг відповідає золотій пропорції 62:38;

3) цілком іншою назвою: «Сонячно-блакитний» замість «Синьо-жовтий»;

4) сенсом: «сонце над морем» замість «небо над пшеничним полем».           

Таким чином, символіка нової Української держави не конфліктує з існуючою державною символікою, адже ми не використовуємо існуючий герб Тризуб і не перевертаємо прапор, а застосовуємо нову символіку за назвою, формою і змістом.     

Гей, Соколи! Володимир Вермінський і "Українські соколи"

Maryla Rodowicz - Hej Sokoły

Pavelčákovci - Hej, Sokoly

Символіка - це не тільки самоідентифікація, естетика і наочний засіб для пояснення світогляду.

Найголовніша функція символіки - точно вмикати свою організацію в правильний егрегор, долучатися до правильної енергетики.

Для точного вмикання потрібно натиснути одразу на три кнопки: 
1. Назва (ім’я).
2. Форма (зображення).
3. Зміст (інтерпретація).

Про магічний аспект символіки читайте у статті Поверни прапор: Хай буде Сонце! 

Герб відновлення державності

22 березня 1918 р. Центральна Рада, відновлюючи українську державність,  затвердила герб УНР. Михайло Грушевський писав: «Українська Народна Республіка, ставши наново державою самостійною, незалежною, мусила вибрати собі й державний герб. А що вона була вже давніше самостійною державою і тільки відновила тепер своє державне буття, якого позбавило її було московське насильство й лукавство, то найбільш натуральна річ для неї звернутися до тих старих державних знаків та гербів, які вживалися нею за старих часів. Найстаріший такий Знак уживався на київських грошахчасів Володимира Великого; його й бере собі за герб відновлена Українська Держава. Це зовсім правильно. Київська Держава Володимира Великого була найбільшою Українською Державою, яку пам'ятає наша історія» (М. Грушевський, «На порозі нової України», 1918).

Справді, тодішня Українська держава займала величезну територію між Чорним, Каспійським і Балтійським морями, тобто була тим, що потім назвали «Міжмор’я». Вона була спробою відтворення аріянської імперії Аттили– ще більшої Української держави  попереднього сонячно-місячного циклу (532 роки).

«Щось вроді тризубця...»

Отже, УНР взяла собі герб найбільшої і найпотужнішої держави середньовічної Європи. При цьому сенс цього герба ніхто не розумів. «Гарно стилізований геральдичний знак неясного значення, щось вроді тризубця ще з часів Київської Русі» – висловився про нього Грушевський у вересні 1917 року в ході дискусій про символіку нової Української держави.

Розробку герба Михайло Грушевський доручив 12 березня 1918 року своєму приятелю – графікові й архітектору Василеві Кричевському. Робота виконувалася у несприятливих умовах: тривала війна з Росією, українсько-німецько-австрійські війська щойно звільнили Київ від більшовиків. Проект герба було виконано в рекордний термін – за 5 днів.

Окрім того, що робота відбувалася поспіхом, Кричевський діяв не як геральдист, а як художник, тож розцяцькував герб, аби було «красивіше». До того ж у його свідомості це був тризубець, тобто бойова або ритуальна зброя, тому він загострив «зубці» і для надійності зміцнив їх чотирма перетинками. Для глибшого осмислення символіки не було ні знань, ні часу.

Після ухвалення герба його далі називали «тризубцем», тобто так, як на початку 19-го століття його нашвидкуруч назвав російський історик Микола Карамзін. Поступово для означення герба УНР поширилося слово «Тризуб» (з наголосом на «три»), оскільки тризубцями в українській мові називають звичайнісінькі вила. 

Той самий «тризубець»

Через 74 роки, а саме 19 лютого 1992 р. Верховна Рада України постановила«затвердити тризуб як малий  герб  України». Як бачимо, він майже точно відповідає розробці Василя Кричевського, тобто має загострені «зубці» і перетинки. Зауважимо, що у постанові ВР слово «тризуб» пишеться з малої букви, тобто це не ім’я символу, а загальна назва – як і слово «тризубець».

Таким чином, герб нинішньої держави Україна:

1. Не має власної офіційної назви (слово «тризуб» вживається як загальна назва).

2. Відрізняється від знаку Святого Володимира загостреними зубцями з перетинками.

3. Не має визначеного сенсу (тобто держава не знає, що означає її герб). 

Навіщо потрібний правильний герб

Слово «герб» означає «емблема», «знак». Це слово пов’язано зі словом «карб» (зарубка, знак, позначка, тавро, нагадування). Призначення герба – ідентифікувати організацію (державу, місто, компанію, рід, проект) і постійно нагадувати про щось дуже суттєве, притаманне цій організації.

Проте герб має й магічне призначення: безпомилково під’єднувати людину та спільноту до потрібного егрегора (психоенергетичного банку) для отримання від нього життєвої енергії. Тому правильний герб (карб) – це магічний скарб.

Для того, щоб герб спрацював як магічний ключ до отриманих у спадок запасів психічної енергії, він повинен мати відповідні ім’я, форму і сенс. У досконалій символіці вони перебувають у гармонійній цілісності. Тож якщо збереглася форма, то є можливість реконструювати ім’я і сенс.   

Для того, щоб підключитися до могутньої енергетики державотворення Володимира Великого, треба відтворити ім’я, форму і сенс його герба. Українці втратили ім’я і сенс герба, проте його форма дає підказку для їх відновлення. Тож пригляньмося до оригінального зображення герба держави Святого Володимира, карбованого на срібних монетах.

Птах чи тризубець?

Без перетинок, домальованих Кричевським, «зубці» одразу ж перетворюються на крила птаха у вертикальному польоті. На відміну від плоского Тризуба, герб Володимира просторовий – має два шари: на нижньому бачимо корпус птаха і хвіст, а на верхньому – крила. Округлення всередині крил вказують на завихрення повітря під час польоту. Вся фігура птаха стрімко рухається вниз, хвіст згорнуто в одну лінію. Графіка вражає своєю лаконічністю, виразністю, гармонією.  

Найбільшим майстром вертикальної атаки є сокіл – тотемний птах українців: принаймні з 1 тис. до н. е. вони вживають самоназву соколоти, сколоти, соколята, соколичі, соколи.

Знаючи це, дослідники висловлювали гіпотезу, що герб Володимира Святославовича – це Сокіл династичного герба Рюриковичів. Опоненти це заперечували, адже на гербах соколи і орли зображуються головою вгору – саме таке зображення птаха є символом влади, яка має божественне походження (див.: Сокіл Род і Сокіл Волі). З другого боку, гербом Святослава Хороброго був «двозуб» (тур) – символ варни кшатріїв, які ще називали себе «турами» і «русами». Отже, Сокіл не є династичним гербом. Тоді що це таке?

Сокіл Воля – аріянський символ Святого духа

Для розуміння символіки держави Володимира треба розуміти характер цієї держави. Річ у тім, що у 987 році Володимир освятив Русь, зробивши  державною релігією аріянство. Нова держава мала стати духовним центром істинного, первинного хрестиянства.

Для цієї події – освячення Русі – було розроблено герб з абсолютно унікальним дизайном. Нічого подібного раніше не було: навіть при першому погляді на нього добре видно, що це не тризубець (трішула), не лілія і не корона. 

Для підтримки аріянської церкви держава виділяла 10% від надходжень до своєї скарбниці, тому головний храм – церкву Святої Богородиці – називали Десятинною церквою (докладніше у статті Русь аріанська).

В аріянстві символом Святого духабув Сокіл.

Аріянська церква у Равенні (Італія), 5–6 ст. Святий дух уособлюється білим соколом, який ллє благодать. Поряд з Ісусом зображені Іван Хреститель і бог річки Йордан у вигляді старця з глеком і тростиною. Більшість апостолів – молоді люди, третина з них – без борід.

Отже, Сокіл – це не династичний, а релігійний знак, що символізує освячуючу дію Святого духа.Сокіл Святого духа в якості державного герба вказував на те, що держава здійснила ритуальне освячення-ініціацію, подібно до освячення-ініціації Ісуса в Йордані.

Згідно з Євангелієм, після освячення Святим духом Ісус почав проповідувати Добру новину про Царство боже, тобто простір позитивних подій – Простір волі. Це могло означати, що оновлена держава ставить собі за мету плекання і поширення Простору волі. Відтак Сокола Святого духа аріянської Русі ми умовно називаємо «Сокіл Воля». Це ім’я доречне ще й тому, що і на Тризубі, і на гербі Володимира українці легко прочитують слово ВОЛЯ. 

Як діє Святий дух

Отже, на гербі імперії Володимира Великого зображено символ Святого духа. Як уявляли його дію? Про це читаємо в аріянського святого Іринея Ліонського (130–202). Він належав до третього покоління хрестиян, тож особисто спілкувався з учнями апостолів. «Святий дух оволодіває плоттю, наповнює її собою, і плоть, наповнившись якостями Духа, робиться відповідною Слову Божому... В земних умовах свого життя людина отримує тільки деяку частину Духа для свого вдосконалення, поступово привчаючись приймати і носити в собі Бога. Це – запорука, яка, живучи в людині, робить її духовною, і смертне в ній поглинається Безсмертям. І тільки після повного відновлення зв’язку настане обожествлення духу і плоті, колилюди стануть богами» – розповідає про погляди св. Іринея видатний історик церкви Анатолій Спасскій (1906).

Механізм взаємодії божественного і тілесного подає аріянська філософіядинамізму (про це див: «Арійський стандарт», 2014). Згідно з нею, кожна людина має не тільки дух, душу та плоть, а й божественне ядро, яке є частинкою Бога-Творця.

Божественне і земне відчувають симпатію одне до одного і, подібно до двох магнітів, прагнуть до об’єднання. Що чистіша і розвиненіша людина, то більше дружать між собою її божественний і земний складники. На заключному етапі рух взаємної дружби досягає такої інтенсивності (динаміки), що плоть якісно змінюється (трансмутується) і набуває божественних властивостей – людина стає боголюдиною.

Ісус Хрестос – це реалізована людина, яка завдяки власному духовному подвигу еволюційно випередила всіх інших, досягнула об’єднання божественного і земного, стала сином Божим (хрестом) і показала усім нам приклад для наслідування – мету і шлях. Усе вчення Ісуса Хреста – це спроба поділитися з людьми власним досвідом перетворення. «Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Матвій 5.9).

Фізична метаморфоза і боголюдська самореалізація – ось глибинна мета аріянства.Чи присутня вона у гербі Володимира? Так, але її треба там побачити.

Ідеальна емблема: два в одному

Для початку погляньмо на відому картинку. Що ми бачимо? Чашу?

Чи два обличчя у профіль? Наша свідомість сприймає спочатку одне зображення, але згодом починає бачити й друге.

Ця картинка несе в собі одночасно ідею чаші та ідею спілкування. Приклад максимального ущільнення (упаковки) інформації. Два в одному. Такого роду зображення – це водночас загадка, гра, вправа з розширення свідомості.Хочете ще?

Наведені вище подвійні зображення дотепні, хоча й не несуть виразного змісту. Якщо ж застосувати підхід «два в одному» для творення державного герба, то кожен з двох його компонентів має передавати певну важливу ідею, притаманну цій державі.

Ідеальний герб повинен нести в собі мету держави і шлях її досягнення. Тоді кожен громадянин, поглянувши на цей герб, спрямовуватиме свою увагу і енергію на досягнення спільної справи.

Та чи можливо розробити такий герб? Він у нас вже є.   

Погляньмо на герб держави Святого Володимира: що ми на ньому ще бачимо, крім зображення Сокола Волі – аріянського символу Святого духа?

Хто ще не побачив другого зображення, даю підказку:  

На гербі Володимира виразно зображено лебедя, який злітає в небо. Чому саме лебідь, а не журавель чи лелека? Тому що в арійський традиції саме лебідь символізує святість.

Лебідь Світло – символ самовдосконалення

Лебеді найбільші з усіх літаючих птахів: маса тіла може перевищувати 15 кг, довжина разом із шиєю – 160 см, розмах крил – 240 см. Ударом згину свого могутнього крила лебідь-шипун, захищаючи гніздо і кладку, здатний вбити лисицю або собаку, зламати руку людині.

Неважко здогадатися, чому цей птах став символом святості. Передусім це пов’язано його білосніжним забарвленням. Слово «лебідь» (лат. albus – білий) означає яскраво-білий, виблискуючий, світлосяйний. В англійській, шведській і японській мовах він називається Swan (сван), що прямо вказує на зв’язок з такими поняттями як «святість» і «світло».

В алхімії лебідь є символом другої стадії алхімічного процесу – albedo (біле діяння). Це стадія очищення: душа звільняється від шлаків і постає у всій своїй чистоті.

Лебеді дуже гарні, їхня поведінка поважна і шляхетна. Живляться переважно рослинною їжею, що властиво для духовно розвинених особистостей. Люди безкорисно доглядають за лебедями задля краси й радості, яку вони несуть.     

В українській звичаєвості лебідь – символ відродження, чистоти, цнотливості, гордої самотності, благородства, шляхетності, мудрості, пророчих здібностей, поезії, мужності, досконалості. Пара лебедів – це відданість і вірність у подружньому житті.

В античній традиції у лебедя втілювався Творець Всесвіту (Діас, Зевс), а колісниця сонцесяйного Аполлона Гіперборійського була запряжена білосніжними лебедями.

В індоарійській традиції лебідь (на санскриті – «ганса») символізує людину, яка досягла божественного просвітління. Чому саме лебідь? Це пояснюють трьома причинами.

По-перше, подібно лебедю, який однаково вільно почувається на землі й на воді, просвітлена людина вільно почувається і в цьому світі, і в океані духу.

По-друге, є повір’я, що коли лебідь п’є суміш молока й води, він має здатність ковтати тільки молоко. Подібним чином ганса, або реалізована людина, чітко розрізняє «молоко» божественної реальності та «воду» омани.

По-третє, ганса (лебідь) на санскриті має сенс «Я є Він»: це вираз, що означає благословенну реалізацію істинного майстра. Він уже досяг звільнення, тому не потребує боротьби із земними помилками за допомогою меча розпізнавання, бо бачить Божественне у всьому, без жодних зусиль.

Лебедя з герба Святого Володимира ми називаємо іменем «Лебідь Світло», адже він символізує просвітління, та й саме слово «лебідь» означає «світлосяйний». 

Сенс герба Святого Володимира

Можемо впевнено стверджувати, що герб держави Володимира Великого має такий сенс:

1. Святий дух, символізований Соколом Воля, активно запрошує кожну людину до вдосконалення і піднесення до Царства божого – у Простір волі.   

2. Шляхетна людина, символізована Лебедем Світло, відгукується на дію Святого духа і рухається до досконалості.

3. Місією держави є сприяння такій взаємодії і постійний рух до святості, щоб якомога більше людей піднеслися у простір позитивних подій. 

Ім’я герба і формула його дії

Сокіл і Лебідь рухаються назустріч. Святий дух обдаровує людину, людина приймає дари святості і наповнюється ними (див.: Як діє Святий дух). Цей процесможна назвати одним словом: ОСВЯЧЕННЯ. Це і є іменем герба Святого Володимира.

Герб було спеціально розроблено до події аріянського освячення Русі. З погляду імені, змісту і графічного дизайну він є найдосконалішим витвором усіх часів і народів: «два в одному», глибинний сенс для кожного елемента і синтезуючий сенс їх об’єднання в цілісність.

Формула герба:Святий дух + практичне самовдосконалення = освячення.

Але й це ще не все...

Еволюційний імператив

Герб – це карб, тобто нагадування. Герб «Освячення» нагадує про три настанови Еволюційного імперативу: «Освячуйся! Озброюйся! Плодися!»

Герб Освячення: Освячуйся!Шукайте найперше Царства божого і правди його, а все інше вам додасться.

Сокіл Воля: Озброюйся!Озброєна миролюбність. Хочеш миру – готуйся до війни, на сильних не нападають, слабкість провокує агресію.

Лебідь Світло: Плодися!Шляхетна плодючість. Продовження роду має відбуватися в подружній вірності й чистоті.

Магічний ключ новітнього державотворення

Відновивши ім’я, форму і сенс герба Володимира Великого, ми отримали доступ до державотворчого егрегора Української держави попереднього циклу (йдеться про 532-річний сонячно-місячний цикл). Отриману енергетику ми спрямовуємо на творення Української держави нової доби, яка відновить центральноєвропейське Міжмор’я, стане планетарним духовним центром, започаткує нову цивілізацію і нову расу.

Нова держава, новий світогляд, нова символіка    

З перегною віджилого світу пробивається паросток нового життя. Ми не боремось проти старої системи, бо це наш ресурс для творення нової.

Ми не претендуємо на символіку нинішньої держави: синьо-жовтий прапор і Тризуб. Для нової держави у нас є краща символіка: сонячно-блакитний прапор природного порядку і найкращий у світі герб Освячення. 

Що робити?

Дивись на герб Української держави, там усе сказано: Освячуйся! Озброюйся! Плодися! Хочеш жити мирним лебедем – готуйся стати хижим соколом.

Для досягнення успіху нам не обов’язково ходити по воді чи літати в повітрі. Головне, щоб у нашому просторі подій були тільки гармонійні події. А це залежить лише від нас самих.

Отже, підіймаємось у Простір волі, поширюємо Світло, організовуємо прихильників і підтягуємо їх у Простір пригод. Все інше нам додасться.

«Тож хай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небесах» (Нагірна проповідь).  

Хай Буде! 

Продовження у статті: Освячення–Тризуб–Трисуття: досвід українського консенсусу

Про стратегію державотворення читайте у статтях:

25 стратегем НС
Третій Гетьманат онлайн
Що робити після біфуркації
Починаємо практику магічного націоналізму
З ким об’єднуватися?
Чому я став інвестором Третього Гетьманату
Як закріпитися у Царстві божому
Головний ворог здоров’я людини (реальність НС)

Після розгадки сенсу герба Володимира Великоговиникає запитання, «Що з цим далі робити?»

По-перше, як бути з його графічним зображенням, адже сучасний Тризуб відрізняється від оригінального герба наявністю чотирьох перетинок і «заточеними зубцями».

По-друге, інтерпретація сенсу герба як освячення людини шляхом її взаємодії зі Святим духом і практичного самовдосконалення для багатьох може бути незвичною і взагалі неприйнятною.

По-третє, люди щойно звикли до імені «Тризуб» і «Трисуття», а їм пропонують нове ім’я – «Освячення».

Проблема? Так, але в первинному розумінні цього терміну – як завдання, а не як перешкода. Тобто у нас з’явилася чудова можливість вирішити це завдання і піднести нашу справу на вищий рівень розвитку.

Якщо говорити конкретніше, то розділення думок щодо символіки дає гарну нагоду практично випробувати принцип консенсусу, записаний у Стратегемі 23дороговказу «25 стратегем НС».

Нагадаю, що йдеться про застосування на сучасному рівні давнього механізму колективного ухвалення рішень.Аж до 19 століття цей звичай проіснував під назвою «копне право» (від слова «купа» – об’єднання).

За нинішнього підходу голосування має три позиції: «за», «проти», «утримався». Його особливістю є відсутність персональної відповідальності (адже рішення колективне) і неминуче виникнення меншості, яка змушена виконувати волю більшості. Тобто автоматично виникає внутрішня опозиція, яка розколює громаду, породжує колективний примус, незадоволення, протидію, саботаж.

Альтернативою є механізм консенсусу, тобто однозгідності. Голосувати «за» мають право тільки ті, які вивчили питання, відтак беруть на себе відповідальність за своє рішення. Кожен, хто голосує «за», повинен вміти раціонально пояснити, чому він підтримує це рішення.

Ті, які не заглиблювались у питання, мають право проголосувати «не заперечую», тобто вони покладаються на думку тих, хто розібрався з питанням і проголосував «за».

«Проти» голосують тільки ті, які можуть раціонально пояснити свою позицію – це ті, які глибоко розібралися у справі й беруть на себе відповідальність за своє волевиявлення.

Що далі? Перемагає більшість? Ні!

Якщо група «за» і група «проти» мають раціональні аргументи, то вони вступають в інтелектуальну дискусію і намагаються дійти згоди. Це реально, адже істина завжди одна, тому розумні й чесні люди спроможні досягти її, навіть якщо вони рухаються до неї з різних сторін. В ідеальному випадку вони доходять згоди, рішення уточнюють, одностайно ухвалюють і всі дружно їх виконують. Внутрішня опозиція і розкол відсутні.

Проте може статися, що протилежні сторони не змогли дійти згоди. Чи можна це використати на користь організації? Так! У цьому випадку меншість не підпорядковується більшості, а створює свій альтернативний проект, який починає змагальність з проектом більшості. Обидва проекти спрямовані на досягнення тієї самої мети.

Змагальність – це річ, яка в багатьох випадках може бути ще кориснішою за одностайність. Наявність проектів, що змагаються, створює внутрішню динаміку, відтак суперечності працюють на спільну справу.

Але для того, щоб альтернативні проекти приносили користь, не порушуючи цілісності і єдності організації, вони мають відповідати двом умовам:

1. Всі внутрішні проекти, зокрема альтернативні, мають відповідати спільній меті та внутрішнім правилам (статуту, конституції) громади, в нашому випадку – дороговказу «25 стратегем НС».

2. Змагальність має бути чесною. Сенс чесної змагальності полягає в тому, що перевага досягається посиленням себе, а не ослабленням іншого. Тому що посилення кожного учасника змагань створює додаткові стимули для інших учасників, отже сприяє інтенсивнішому розвитку всієї системи. Натомість нечесна (неправильна) змагальність послаблює ці стимули і руйнує інші елементи системи. Це як у футболі: перемагати можна за рахунок власної техніки і сили, а не шляхом ламанням ніг конкурентів.

У випадку виконання цих двох умов обидві групи йдуть до спільної мети, але різними шляхами. Вони залишаються колегами і мають статус «своїх», ближніх. 

Проте можливі випадки, коли альтернативна група не виконує однієї з цих двох обов’язкових умов: не визнає спільної мети або не хоче грати за правилами. В цьому випадку вона відлучається від організації і набуває статусу «чужі» з усіма відповідними наслідками.

Якщо у звичній «демократичній» моделі внутрішні конфлікти заганяються всередину і стають причиною відкритого чи прихованого руйнування цілісності, то у «солідарній» моделі конфлікти або раціонально долають, або використовують на прискорення загального розвитку.Вся змагальність відбувається всередині певних рамок, головними з них є місія, мета, критерії досягнення мети, персональна відповідальність керівників і чіткий механізм забезпечення цієї відповідальності.

А тепер повернімося до герба Української держави.Попередні аргументи учасників дискусії щодо його імені, форми і змісту були висловлені під час обговорення статей:

Розгадано таємний сенс герба Української держави
Сокіл Род і Сокіл Волі
Сокіл Волі чи Трисуття?
Символ Святого духа: сокіл чи голуб?

Маємо усвідомлювати, що висловлене розмаїття думок відбиває різні аспекти, присутні в гербі. Тобто якщо хтось наполягає на своїй точці зору, значить «в цьому щось є», відтак вона не відкидається, а береться до уваги. Тим більше, що справжня символіка багатоаспектна, тож кожен у ній може побачити «щось своє» – те, що з ним резонує.   

Врахувавши різні точки зору, пропоную консенсусне рішення:

1. Форма.Залишаємо існуючий Тризуб з гострими «зубцями», але без перетинок. Це дозволить бачити в ньому все розмаїття образів: зброю, сокола, лебедя, паросток, слова «ВОЛЯ», «РОД» тощо. Відповідно, розширюємо простір для наповнення герба Української держави продуктивними сенсами, карбами, настановами.

2. Зміст.Застосовуємо усе розмаїття інтерпретацій, корисних для нової держави і процесу націотворення: самовдосконалення, ява–права-нава, чоловік–жінка–дитина, озброєність, шляхетність, триєдиний принцип буття, дух–душа–плоть тощо. Кожен розкриває той аспект, на якому краще знається.

3. Ім’я.Для різних ситуацій застосовуємо різні імена: Освячення, Тризуб, Трисуття, Трійця, Сокіл, Лебідь.

А тепер проведемо опитування щодо цієї пропозиції з трьома варіантами відповідей: «Підтримую», «Не заперечую», «Проти». Правила такі:  

1. Якщо «Підтримую», то треба написати будь-який коментар і бути готовим відповідати на запитання інших гравців.

2. Якщо «Не заперечую», то можна нічого не писати, адже гравець просто погоджується з тими, хто підтримує.

3. Якщо «Проти», то гравець має обґрунтувати своє рішення і бути готовим відповідати на запитання.

Почали!     

Українець – це той, хто належить до українського народу, тому спочатку треба визначитися з поняттям «народ».  

Почнімо з того, що слово «народ» вказує на наявність спільного предка – «родителя», тобто члени одного народу є генетично («кровно») спорідненими, є людьми того ж самого роду.  

Йдемо далі. Ще Платон казав, що народ – це велика людина. У сучасних термінах, народ – це біосоціальний організм, колективна істота.Подібно до  окремої людини, народ має дух, душу і плоть. Що це таке?

Дух народу– це спільнота духовних сутностей, об’єднаних спільними інтересами у світі духів. Втілення у фізичному світі відбувається зі світу духів, який в українській традицій позначають терміном «Нава». Дух народу визначає його волю.

Душа народу– це його інформаційна складова: мова, інтелект, емоційність, знання, звичаї, пісні, танці, навички тощо.

Плоть народу– це його генофонд, реалізований у фізичних тілах своїх представників.

Душа (невидима, «м’яка», «софтвар») і плоть (видима, «тверда», «хардвар») – це земні складники народу;  в українській традиції вони позначаються терміном «Ява» (явний світ). 

Між трьома складниками існує тісний зв’язок. Дух народу – це його світоглядно-вольовий стрижень, який неминуче підлаштовує під свої потреби душу і плоть. Що вищий рівень «небесного народу», то розвиненішу психіку і якісніший генофонд він потребує в земних умовах, а тому плекає їх у процесі групової реінкарнації.

Відтак ми розрізняємо Україну духовну (спільноту українських духовних сутностей – втілених і невтілених) і Україну земну (спільноту втілених українських духовних сутностей). Покажемо це не прикладі.  

Уявімо, що група українців увійшла в комп’ютерну гру і створила віртуальний український народ.Для успішної змагальності з іншими віртуальними народами, українці формуватимуть для себе інструментарій: засоби спілкування, організаційні моделі, стратегії перемоги, оснащення, ресурси тощо. Якими вони будуть?

Згідно з принципом економії енергії, вони використовуватимуть те, до чого звикли. Наприклад, мовою внутрішнього спілкування буде тільки українська, адже єдина мова дозволяє найточніше передавати сенс, а також утаємничувати спілкування від конкурентів.

Якщо через якісь обставини гравець-українець «випадково» потрапив до іншого віртуального народу, то він почуватиметься в ньому некомфортно, а за першої ліпшої нагоди пристане до своїх.

Це те, що спостерігаємо в реальному житті. Скільки знаємо історій, коли людина все життя вважала себе «русскім», але якось почула про Україну, занурилася в українську історії та звичаї, швидко вивчила мову і переїхала в Україну. Бо тут їй добре! Ще яскравішими є випадки, коли українцями раптом відчувають себе німці, англійці, індіанці, японці або африканці. Колись читав про німкеню, яка ненароком почула українську пісню, після чого розридалася, заговорила українською і захопилася вишиванням.

– А чи може бути, що в одному житті людина почувається щасливою з одним народом, а в наступному – з іншим?

Нема підстав відкидати таку можливість. Просто це означатиме, що спочатку відбувся перехід у духовному світі до іншого «небесного народу»,  а вже після втілення людина природно притягнулася «до своїх».          

Таким чином, належність до народу має духовне коріння (визначається «на небесах»), а в земних умовах лише реалізується з більшим чи меншим успіхом.

А тепер, нарешті, переходимо до запитання «Хто є українцем і як це визначити?»

Нам ніхто не дасть довідку про те, ким є людина в духовному світі. Висновок можемо зробити тільки на основі її земної поведінки. Це робиться на основі трьох простих критеріїв.

1. Людина сама визнає себе українцем.Тобто їй подобається належати до українського народу і сприяти його розвитку. Підтвердженням правдивості такої самоідентифікації є конкретні дії людини на користь української справи. Головне, що людина публічно визнає себе українцем. Самовизнання – це річ об’єктивна.

2. Людина розмовляє українською мовою.Якщо вона раніше її не знала, то докладає зусиль для її освоєння. Духовний українець невимушено опановує земну українську мову, тому що природні справи робляться з любов’ю, а тому легко й ефективно. Володіння мовою – це також об’єктивний показник, який легко перевіряється.  

3. Наявність українського предка. Якщо людина належить до європейського антропологічного типу, то взагалі нема жодних питань, адже всі білі люди мають спільного предка і походять зі спільної прабатьківщини. Якщо ж у людини є домішки інших рас, то їй треба документально довести наявність українця у своєму родоводі.

– А якщо людина іншої раси приносить велику користь українській справі, але не може представити документи про українського предка?

Для таких випадків є генетичний аналіз: за порівняно невелику плату за місяць-другий можна отримати довідку про наявність чи відсутність «українських генів».

– А якщо людина, скажімо, чисто чорношкіра, є надзвичайно корисною для України, але зовсім не має генів, притаманних українцям?

Якщо вона справді така цінна, то ніщо не завадить Українській державі визнати таку людину «духовним українцем» або просто надати їй статус громадянина.  

– Чи можна кожного громадянина вважати членом Української нації?

Громадянство і нація – це різні категорії.

Громадянин – це категорія політична, яка об’єднує людей, наділених правами делегувати своїх представників в органи державної влади усіх рівнів.

Натомість етнос і нація характеризують стан народу. Якщо бути точним, то обидва слова – гелленське «етнос» і латинське «нація» означають те ж саме – «народ». Ми ж їх використовуємо для позначення двох рівнів  організації народу: етнос – це аморфний стан, близький до натовпу, натомість нація – це організований народ зі своєю державою.  

Український народ, навіть після оновлення у 2014 році, досі перебуває у стані аморфного етносу. Наше завдання – перетворити його на організовану націю з Українською державою.

Хай Буде!

Завдяки інтелектуальній дискусії про державний герб, ми дійшли згоди в тому, що новий герб має бути трансформером, тобто одночасно нести багато різних сенсів.

З одного боку, це дозволяє застосовувати герб в якості мнемотехнічного каркасу, тобто засобу для запам’ятовування важливої інформації і донесення її до інших людей.

Уявімо, що треба пояснити дитині основи арійського світогляду.З чого почати? Та просто беремо герб і починаємо про нього розповідати.

– Дивись, дитино, бачиш паросток?

– Так, він виростає наче у вазоні.

– Це тому, що все нове треба захищати, доглядати, плекати, виховувати, тобто ховати від ворогів.

– Так, навіть молоде деревце ми огороджуємо, поки не зміцніє.

– А бачиш сокола, що стрімко летить зверху вниз?

– Так, бачу атакуючого сокола-скоропада!

– Це Сокіл Волі, він є символом Святого духа в арійській традиції. Він несе людині звільнення від темноти, облуди, страху, заздрості, ненависті, образ, слабкості, негативних емоцій.

– Так, бачу на ньому напис В О Л Я.

– А чи бачиш лебедя, що летить вертикально вгору?

– Так, він витягнув шию і підняв крила як під час злету!

– Лебідь – це шляхетна людина, яка працює над собою, вчиться, розвивається, наповнюється світлом. А бачиш Тризуб – зброю з трьома зубцями?

– Так!

– Це значить, що треба завжди бути готовим до захисту Правди. Хто озброєний – на того не нападають, натомість слабкість притягує агресію.

– Це тризубець бога Шиви?

– Так, по-давному – Сіви, тобто святого. Його зброю індійці називають Трішулою, по-давньому – трисулою, бо слово «сула» або «сулиця» означає спис.  

– А чому у Сіви три зубці?

– Бо це нагадування, що і Бог-Творець, і людина-сотворець для розвитку робить три справи: творить нове, вдосконалює сотворене і руйнує віджиле – щоб далі знову творити щось нове. А що, дитино, ще може означати число три на нашому гербі?

– Що є тато, мама і дитина! Тато і мама народжують нове життя.

– Так! Число три – це число життя. Людина має дух, душу і плоть. Наш Всесвіт складається з трьох світів: Права, Нава і Ява. А якщо будеш воювати, то свій загін для перемоги треба розділити на три частини: тоді при наступі у тебе завжди буде концентрація удару в одному напрямку (2+1).

А чи бачиш на гербі рух назустріч?

– Звісно, адже сокіл і лебідь летять назустріч один одному!

– Це тому, що божественне і земне перебувають у стані дружби і рухаються назустріч. Тому наш герб ще називається РУХ. Життя – це рух. Правильне життя – це рух до святості.

– А що таке святість?

– Це стан внутрішнього щастя. Свята людина завжди здорова, сильна, усміхнена. До неї тягнуться світлі люди, навколо неї завжди позитивні події, вона захищена Богом і невразлива.

– А чи легко стати святим?

– Для досягнення святості, дорога моя дитино, треба багато працювати над собою, але це приємна праця, бо все правильне приносить радість, а все неправильне веде до страждань.

Поки дорослий і дитина розмовляють про дивовижний герб Української держави (а це довга розмова), ми поміркуємо про ім’я цього герба.

Оскільки це герб-трансформер, то він має багато імен: Тризуб, Сокіл, Лебідь, Паросток, Зростання, Трисуття, Триєдність, Рух, Освячення... В різних обставинах, на різних часових етапах, для різних людей він виявляє один зі своїх багаточисленних аспектів.   

Такий підхід цілком відповідає концепції держави-трансформера, яка у різних ситуаціях негайно набуває найефективнішої форми і актуалізує найвідповідніший внутрішній сенс.

Герб нової Української держави, яку ми неофіційно називаємо Третім Гетьманатом, може мати десятки інших імен, які відбиватимуть різні грані світогляду нової цивілізації. Проте корисно мати єдину офіційну назву цього герба, адже різноманітність може існувати тільки разом з єдністю. Імен багато, бренд один.

Головним аспектом герба є зустрічний рух божественного і земного, який веде до освячення людини і світу. Проте слова «Рух», «Освячення» або навіть «Рух Освячення» або занадто абстрактні, або мало подібні на брендові імена.

Яке слово може бути таким брендом? Воно має відбивати ідею руху освячення-самовдосконалення. Воно має бути коротким і милозвучним. Бажано, щоб воно було давнім, бо що глибше занурюємося в минуле, то більші енергетичні пласти пробуджуємо. Воно має вести народ до єднання. А найголовніше, виконувати магічну функцію під’єднання до радісної енергетики Простору волі – царства Божого.

Цим вимогам повністю відповідає слово СВЯТО. Що це таке?

1. Це вшанування чогось високого, світлого, божественного.

2. Це зібрання спільноти духовно близьких людей.

3. Це стан щастя, викликаний єдністю, адже «со-частя» – це відчуття себе частинкою могутнього біосоціального організму: згадаймо ейфорію на Майдані, де «разом нас багато – нас не подолати».

4. Це завжди дія, рух, радісна активність: пісні, танці, змагання, спілкування, обмін, фестиваль, ярмарок, зустрічі, вітання, славлення, просвіта...  

5. Це організація, адже свято – це лад, а не збіговисько неорганізованого натовпу.

6. Свято – це давнє арійське слово, яке має ще трипільське походження.

Нагадаємо, що у первинній арійській мові голосні і приголосні завжди чергувалися: молоко, корова, кобила, голова. Не важко здогадатися, що слово "свято"первинно звучало як «сіва то».

Корінь «сіва» означає святість, світло, свідомість, звідси англ. «сван» (світлий, сніжно-білий) – лебідь, санскр. «śiva» – благий, святий, люблячий.

«То» – це артикль, який вказує на іменник, наприклад, «боло-то» (то волога), «золо-то» (то сонце – соло, коло), «си-то» (то сіяти). Ту ж саму функцію виконує артикль «це» (в англійській мові вони об’єднані в артикль «the»), наприклад, «яй-це» (це зародок), «сер-це» (це середина), «кіль-це» (це коло), «це-гла» (це глина), «це-нтр» (це нутро, середина).

Тобто сучасне слово «свято» походить від давнього арійського «сіва» – святість, благість, добро, любов.  

До речі, слово «сіва» використовували як визначальний епітет Творця Всесвіту, якого скорочено називали «Брама» (Брагма), тобто «Бог небес і землі» (складається з трьох слів «Б» – бог, володар, могутній, «Ра» – сонячний, небесний, «Ма» – матерія). Індуїстська тріада-тримурті «Брахма Вішну Шива» походить від традиційної арійської формули «Бог небес і землі, Вишній і Святий», яка характеризувала Бога-Творця. «Вишній» значить найвищий, найголовніший; українці досі Творця Всесвіту називають Вишнім.    

А тепер, за звичаєм, переходимо до практики Українського консенсусу. Для цього проводимо опитування щодо висловленої пропозиції з трьома варіантами відповідей: «Підтримую», «Не заперечую», «Проти».

Нагадую правила:   

1. Якщо «Підтримую», то треба написати будь-який коментар і бути готовим відповідати на запитання інших гравців для захисту своєї позиції.

2. Якщо «Не заперечую», то можна нічого не писати, адже гравець просто погоджується з тими, хто підтримує.

3. Якщо «Проти», то гравець має обґрунтувати своє рішення і бути готовим відповідати на запитання.

Потреба написання цієї статті виникла внаслідок бурхливого обговорення теми «Хто є українцем і як це визначити». Йшлося про те, що народ – це біосоціальний організм, який, подібно до людини, має дух, душу і плоть. Дух народу – це його воля до життя, душа (психіка) – це мова і спосіб життя, плоть – це генофонд.

Відтак робився висновок, що належність до Українського народу визначається духовною, психічною і генетичною спорідненістю:

– на духовному рівні люди визнають себе українцями і підтверджують це діями на користь української справи;

– на психічному рівні українці розмовляють українською мовою;

– на генетичному рівні українці мають спільного предка, навіть якщо є мулатами чи метисами.  

Проти цього різко виступив Микола Пономаренко (22 Листопад, 2014 - 18:07) і заявив, що для приналежності до українського народу достатньо духовної єдності: «Всі люди належать до різновиду Гомо Сапієнс! Невже тоді треба відкинути мовні і генетичні ознаки? ТАК, абсолютно відкинути! Бо то є ознаки тваринного рівня розвитку! Лише через ЄДНІСТЬ ДУХОВНУ ми можемо досягти Людського рівня розвитку».

Протилежну позицію зайняв Вакула Коваль (22 Листопад, 2014 - 21:07): «На мою думку, спадковість найважливіша. Ті одиниці дуже гарних іноземців, що могли б прикрасити наш народ, хай не зраджують своїх і прикрашають своїх. Кому потрібні зрадники?»

Щоб дійти істини, погляньмо на людину. Вона є триєдиною істотою, тобто має дух, душу і плоть. Щоб було зрозуміліше, це подібно до людино-машинної системи, яка має оператора («дух»), програмне забезпечення («душа») і апаратуру («плоть»).

Що буде, якщо в людини ослаблений дух? Вона не має власної волі, тож перестає бути людиною і перетворюється на «розумну тварину». Це як комп’ютер без оператора.

Що буде, якщо в людини ослаблена психіка? Вона психічно хвора і недієздатна, подібно до комп’ютера з зіпсованими програмами.

Що буде, якщо у людини ослаблена або знищена плоть? Вона не працездатна або взагалі мертва і нагадує оператора з поламаним комп’ютером.

Це означає, що людина є повноцінною тільки тоді, коли в неї здорові дух, душа і плоть. Тобто всі три складники є однаково важливими, адже відсутність одного з них приводить до того ж самого результату – нездатності діяти як людина.

Подібна ситуація з «Людиною великою», тобто народом. Ослаблення духу перетворює його на безвольного раба, занепад рідної мови і застосування чужої робить його нерозумним і недієздатним, а погіршення генофонду веде до фізичного виродження і вимирання. Тому народ, подібно до окремої людської особини, також є триєдиною істотою, життєспроможність якої визначається здоров’ям усіх трьох складників. Ослаблення будь-якого з них веде до того ж самого результату – втрати життєспроможності й неминучого вибуття з еволюційних перегонів. Для еволюції байдуже, з якої причини народ перестав існувати: від слабких духовно-вольових якостей, втрати мови чи генетичного зіпсуття.

До речі, на порушенні триєдиного балансу основуються бойові стратегії. Сенс у тому, що для вибивання народу з еволюційних перегонів достатньо зосередити увагу на одному компоненті і викликати легковажне ставлення до іншого. Наприклад, підняти ажіотаж щодо духовності і на цьому тлі ослабити увагу до расової гігієни. Або надмірно зосередитися на цілком правильних євгенічних заходах, але злегковажити мовною політикою.

Звідси випливає, що позиція Миколи Пономаренка є абсолютно деструктивною:його надривні заклики до абстрактної духовності готують повний провал в царині мовної і расової політики, отже ведуть українців до катастрофи.

Свої заклики до ігнорування української мови і генетики Микола Пономаренко аргументує досвідом держави Ізраїль. У ізраїльтян справді є чому повчитися.   

По-перше, це держава єврейського народу, а не «громадян всіх національностей», як зараз в Україні.

По-друге, громадянами можуть бути тільки духовні євреї, що визнають своєю релігією іудаїзм, щиро переймаються долею Ізраїлю, є носіями єврейської генетики (мають родичів євреїв) і володіють івритом (хоча б на рівні курсів інтенсивного вивчення).

По-третє, щоб неєврею стати євреєм, треба вивчити єврейські історію і звичаї, здійснити обряд ритуального омивання (чоловіки мають здійснити обрізання), вивчити іврит, прийняти іудаїзм і отримати у рабинів підтвердження щодо щирості свого долучення до єврейства.  

По-четверте, як публічно заявивголовний рабин Росії Берл Лазар, навіть міжетнічні змішування богопротивні, а що вже говорити про міжрасові.  

Я ж пропонував, як видно зі статті «Хто є українцем і як це визначити», значно простіші речі:

1) щире визнання свого українства, підтверджене діями;

2) володіння українською мовою;

3) наявність європейського антропологічного типу, а якщо людина має змішане походження (потомком міжрасового шлюбу), то документальне підтвердження наявності українського предка.

Микола Пономаренко це вважає «фашизмом» (тобто, в його розумінні, чимось антилюдським), «расизмом» (це ще жахливіше) і «лже-українством», натомість свою власну позицію вважає проявом високої духовності. Це або повна відсутність логіки, або банальне невігластво, або свідома деструкція.   

Що стосується протилежної сторони дискусії, а саме Вакули Коваля, то він наполягає на тому, що українцем можна вважати тільки людину європейського антропологічного типу. Натомість жоден явний метис не може бути українцем, навіть якщо він є видатним українським націоналістом і прекрасно володіє українською мовою. Для таких людей пропонується статус «духовного українця».

Думаю, що це прийнятний підхід, хоча його недоліком є відсутність точної межі між «чистим» і «не чистим» європейцем. Справа полегшується тим, що видатні україномовні метиси зустрічаються доволі рідко, тому подібні випадки можна розглядати в індивідуальному порядку.        

Продовжуємо колективне зусилля задля відкриття справжнього імені герба нової Української держави (неофіційна назва – Третій Гетьманат, ТГ).

Нагадаємо, що цей оригінальний символ було спеціально створено до події аріянського освячення Русі великим князем (імператором) Володимиром Великим. Герб зображує зустрічний рухСокола Святого духа (згори вниз) і Лебедя шляхетної людини (знизу вгору), взаємодія яких освячує людину і підносить її до стану святості – у простір Царства божого (простір гармонійних подій нашого фізичного світу, т. зв. Простір волі).

Оскільки герб символізує процес освячення і його було спеціально створено для освячення Русі, то було висловлено гіпотезу, що його ім’я – «Освячення».  

Для Української держави ми використовуємо оновлений герб, який відрізняється і від герба Володимира, і герба УНР:

Щодо форми цього герба дійшли консенсусу, тобто однозгідного рішення. Щодо назви «Освячення» розгорнулася дискусія і активні пошуки виразнішої, більш «брендової» назви. Таким видавалося слово «Свято», проте воно не знайшло одностайної підтримки.

Завдяки активному мозковому штурмуз’ясували, що герб повинен мати тільки одне ім’я, інакше відбуватиметься розсіювання енергії, а нам потрібна максимальна єдність.

З другого боку, гербу потрібно багато епітетів, які дозволяють розкрити різні аспекти його символіки і перетворити герб на мнемотехнічний каркас – засіб запам’ятовування і передачі різних сенсів символіки. Тут наведено прикладвикористання герба для навчання світоглядним основам нової держави.

Пошуковий рух від «освячення» до «свята» вивів на запитання: А чому людям подобається свято? Виявляється, що найцікавіше у святі – гра! А що як герб так і назвати – «Гра» або «Грааль» (дух гри).

Але й на цьому не зупинилися і занурилися ще глибше.

– А чому людям подобається гра?

Тому, що тоді людина радіє.

– А чому людина радіє?

Тому що в ній РА-діє!

– Що таке РА?

Іменем РА, або АР називали Творця Всесвіту. Інші його імена: СвАРог (святий АР), БРАма, Яр. Головним знаком Творця у фізичному світі було Сонце, тому Ра (укр. Ар, Яр,  Ярило) вважався богом Сонця.

РА – це колективна божественна істота, Творець Всесвіту. Частинка РА є в кожній людині– її називають ІскРА Божа. Коли виникає зв’язок божественного і людського, то людина радіє, бо відчуває, як у ній РА діє.

Людина найбільше радіє тоді, коли творить, бо за своєю природою вона є сотворцем. Тому кажуть, що людина має в собі обРАз Божий. Оскільки кожна гра основана на творчості, то під час гри людина завжди радіє.

Творця Всесвіту завжди називали батьком, тому він ще має ім’я Род (родитель). Його анімалістичним символом був сокіл (тобто «сонячний»), якого називали Сокіл Род. Сокола обрали тому, що він літає вище всіх (найближчий до Сонця і Бога), є найшвидшою земною істотою і, як розповідають птахознавці, спроможний до телепортації: під час атаки він може зникати в одному місці – і виникати в іншому. Оскільки сокіл був символом Бога-Творця, то верховного бога Ра зображали з головою сокола, а над нею - Сонце. Саме такі зображення знаходимо у Стародавньому Єгипті, куди арії принесли культ РА (це вже було через кілька тисячоліть після заснування Трипільської цивілізації - див. нижче схему розселення аріїв).  

Ім’я РА надзвичайно потужне. Звук «а» вимовляється найлегше, тому немовлята починають з «а-а-а». Звук «р» вимовляється найважче, він несе найбільше вібрацій, він найдзвінкіший. Тому ім’я АР наче охоплює весь діапазон звуків від найпростіших до найскладніших і вказує на універсальність.

Чітке вимовляння звуку «р» є однією з ознак духовного центру планети– прабатьківщини людства. Спроможність вимовляти дзвінкий звук «р» згасає по мірі просування від Центру до периферії: у поляків він перетворюється на «ж», французи гаркавлять (вимовляють його з натугою), а англійці взагалі не вимовляють.     

Карта з книги Артура Кемпа «Марш титанів. Історія білої раси» (March of the Titans. A History of the White Race) — USA, Ostara Publications 1999, 2001. www.white-history.com

Оскільки АР є Богом-Творцем, то діти Божі (люди, які усвідомлюють свою божественну природу) називаються арії, а також соколоти-сколоти-соколичі-соколи – від Сокола Рода.

Імена РА, АР, ЯР є синонімами. 

– Яке відношення має РА для герба Третього Гетьманату?

Ра є джерелом Святого духа, уособленого Соколом, і джерелом боголюдського вдосконалення, символізованого Лебедем. Тобто РА – це першоджерелоОсвячення і самого Життя.

Окрім того, на гербі написані букви Р і А, між якими виростає захищений паросток нового світу.    

РА - це серцевина слова УкРАїна, його найдзвінкіший склад. 

Клич герба: «РАдіймо!» Коли вітаємось цим словом і радіємо – ми славимо Творця. Ісус Хрестос, апостоли і аріохрестияни віталися словом «гайре!», що значить «радій!», «ярій!».  

Девіз герба:Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Окрім імені, герб РА має багато епітетів: Сокіл, Лебідь, Воля, Рух, Трійця, Трисуття, Триєдність, Творець, Творення, Паросток, Зростання, Плекання, Культура, Життя, Розвиток, Гра, Брама та інші

А тепер, за звичаєм, переходимо до практики Українського консенсусу. Для цього проводимо опитування щодо висловленої пропозиції з трьома варіантами відповідей: «Підтримую», «Не заперечую», «Проти».

Нагадую правила:  

1. Якщо «Підтримую», то треба написати будь-який коментар і бути готовим відповідати на запитання інших гравців для захисту своєї позиції.

2. Якщо «Не заперечую», то можна нічого не писати, адже гравець просто погоджується з тими, хто підтримує.

3. Якщо «Проти», то гравець має обґрунтувати своє рішення і бути готовим відповідати на запитання.

Отже, голосуємо:

«Це місце, де розгадуються всі загадки. Тут зв’язок між цим світом і наступним» (Френк Герберт).

У попередній статтіми розглянули слово РА, яке в арійській традиції є іменем Творця Всесвіту. Проте опитування показало, що воно не підходить на ім’я герба Української держави. Чому?

Колективний мозок НО це пояснює тим, що слово РА езотеричне, тож для його пояснення ширшому колу українців доведеться докладати багато додаткових зусиль.  А все тому, що РА – це ім’я божественного, а нам потрібне його поєднання з земним. Тоді ім’я герба буде зрозуміле українцям, і це сприятиме просуванню нашої справи.

Та чи є слово, в якому божественне РА перетворює земний простір? Так! Це слово РАЙ. У процесі мозкового штурму його запропонував Вадим Кононенко:

«А чому б, дійсно, не використати слово "РАЙ"? Це:
1) простір волі,
2) фактично, той же РА, тобто і расовий ідентифікатор, і дзвінкість та сонячність,
3) хтось і смерть там може побачити – як ланку у духовному зростанні,
4) без зайвих асоціацій з Єгиптом,
5) слово є змістовнішим за простий склад,
6) звичніше українцям».

РАЙ – це красива, благодатна і багата земля, де людина перебуває в єдності з божественним РА, а тому РАдіє. РАЙ – це простір гармонійних подій: Царство боже, Простір волі.

На гербі Української держави РАЙ символізується земним паростком, захищеним з обох сторін божественною силою РА. Але в Бога нема інших рук, окрім наших. Тому в земних умовах лівий (Р) і правий (А) елементи перетворюються на Двозуб (Тур) Святослава Хороброго, який символізує силовий захист паростка нового світу: "Озброюйся!", "Хочеш миру - готуйся до війни". Українська держава має бути озброєною до зубів.

Центральний елемент (паросток) – це духовна вісь (руна Іс) – символ первинного духовного центру, планетарного полюсу, Примордіальної Традиції (див.: Центр і периферія).  

Це місце, де періодично народжуються нові цивілізації і нові раси. «Горнило народів», «кузня націй», Гіперборія, Свята земля – так здавна називали Україну – «країну-зародок».  

РАЙ – це серцевина слова Україна, глибинний сенс і мета Української держави. Відтак слово РАЙ може бути іменем герба Третього Гетьманату.      

Нижня частина герба символізує рівновагу, гармонію, міру. Тобто РАЙ виростає на платформі зваженості й правильних пропорцій, без фанатизму і екстремізму.

А тепер, за звичаєм, переходимо до практики Українського консенсусу. Для цього проводимо опитування щодо висловленої пропозиції з трьома варіантами відповідей: «Підтримую», «Не заперечую», «Проти».

Нагадую правила: 

1. Якщо «Підтримую», то треба написати будь-який коментар і бути готовим відповідати на запитання інших гравців для захисту своєї позиції.

2. Якщо «Не заперечую», то можна нічого не писати, адже гравець просто погоджується з тими, хто підтримує.

3. Якщо «Проти», то гравець має обґрунтувати своє рішення і бути готовим відповідати на запитання.

Отже, голосуємо:

Бурхлива дискусія на тему «Що важливіше для народу: дух, мова чи генофонд?» поставила питання про те, як практично визначати, хто може бути українцем і громадянином нової Української держави. Технологія визнання своїх і надання їм громадянства має бути проста й однозначна. Для цього спробуймо все «розкласти по поличкам». 

Українська держава, єврейський досвід

Досвід Ізраїлю для нас корисний тим, що Ізраїль – це єврейська держава. Тобто де-факто і де-юре це держава єврейського народу.

У світлі спроб проголосити Ізраїль «державою всіх його громадян», Інститут сіоністської стратегії у своєму проекті формальної Конституції Ізраїлю запропонував наступне формулювання першої статті Конституції: «Держава Ізраїль є єврейською державою і національним домом єврейського народу, в якому єврейський народ здійснює своє самовизначення у відповідності зі своєю історичною та культурною спадщиною».

На закиди, що євреї не являють собою єдиний народ, так як їх об'єднує лише спільна релігія, міністерство іноземних справ відповідає, що єврейський народ є нацією, всі представники якої мають спільне походження, історію, релігію, мову і культуру.

Для того, щоб припинити дискусії, уряд Ізраїлю схвалив законопроектпро єврейський характер держави. У ньому пропонується залишити єдиною державною мовою іврит (зараз в Ізраїлі другою державною є ще й арабська), а також затвердити норми єврейського релігійного права як «джерела натхнення для сучасної нормотворчості».

Євреї створили свою державу через два тисячоліття після втрати державності, причому зробили це на території, яка тривалий час була заселена арабами та іншими народами. Проте у них вистачило волі створити саме єврейську державу, а не «державу всіх громадян» (правду кажучи, тоді б її вже не існувало).

В українців ситуація незрівнянно ліпша, адже вони ніколи – з часів Трипілля, тобто протягом останніх 7 тисячоліть – не втрачали своєї землі, а тому нікого з неї не витискали. Відтак українці мають незрівнянно більше підстав заявити: «Третій Гетьманат є Українською державою і національним домом українського народу, в якому український народ здійснює своє самовизначення у відповідності зі своєю історичною та культурною спадщиною».

Нагадаємо, що згідно з Конституцією нинішня пост-радянська Україна – спадкоємець заснованої у Харкові в 1919 році більшовицької УРСР – є державою громадян усіх національностей. Щоб переконатися, що вона не є Українською державою, достатньо поглянути на її вище керівництво. Так що, услід за лідерами Німеччини, Франції, Великобританіїта США, нині можемо сміло сказати: «мультинаціональна ідея не спрацювала».    

Хто такі українці? Порівняння з єврейським підходом

Українці – це ті, які належать до українського народу. У своєму первинному, а тому істинному значенні слово «народ» означає «люди одного роду», «ті, що мають спільного предка». Народ – це кровно споріднений біосоціальний організм, колективна істота.

Подібно до окремої людини, народний організм має дух, душу і плоть:

● дух народу – це його воля до життя,
● душа (психіка) – це мова і звичаї,
● плоть – це генофонд.

Відтак належність до Українського народу визначається духовною, психічною і генетичною спорідненістю:

● на духовному рівні: люди визнають себе українцями і підтверджують це діями на користь української справи;
● на психічному рівні: українці розмовляють українською мовою і плекають українську культуру;
● на генетичному рівні: українці мають спільного предка.

Цей принцип триєдності духу, душі і плоті чітко реалізовано в єврейській традиції.Згідно з нею, повноцінними євреями є ті, що сповідують іудаїзм, переймаються єврейською справою, володіють івритом і мають родичів євреїв. Оскільки протягом розсіяння євреї втратили свою мову (потім її довелося реконструювати), то головним ідентифікатором єврейства було народження єврейською матір’ю.

Для того, щоб неєврею стати євреєм, треба вивчити єврейські історію і звичаї, здійснити обряд ритуального омивання (чоловіки мають здійснити обрізання), вивчити іврит, прийняти іудаїзм і отримати у рабинів підтвердження щодо щирості свого долучення до єврейства. При цьому євреї плекають етнічну чистоту: як публічно заявивголовний рабин Росії Берл Лазар, «міжетнічні змішування богопротивні».

Для самоідентифікації українціможуть дозволити собі суттєво простіший і ліберальніший підхід. Українцем є той, хто:

1) визнає себе українцем і переймається українською справою (тобто підтримує її думкою, словом і ділом, що вказує на щирість такого визнання),

2) володіє українською мовою,

3) належить до європейського антропологічного типу. Остання ознака пов’язана з тим, що всі європейські народи походять з України, отже всі європейці автоматично мають українського предка. Якщо ж людина має інший антропологічний тип, наприклад, є мулатом, то після виконання п.1. і п.2 має всі підстави автоматично вважатися «духовним українцем» (почесний статус за заслуги перед українським народом).

Громадянство Української держави

Народ може існувати у двох станах: 1) етносу (аморфний «етнічний натовп») і 2) нації (організований народ з власною державою). Відтак кожен українець є членом українського етносу, а от членами української нації є тільки ті українці, що належать до української державної організації, тобто є громадянами Української держави.

Сучасні українці є членами українського етносу, але не нації, оскільки не належать до Української держави – з причини її відсутності (нинішня держава, наголосимо, не є українською де-юре і де-факто). Тож перед нами стоїть двоєдине завдання – формування Української нації і Української держави. Ця поняття тісно пов’язані: нація творить державу, а держава творить націю.  

Згідно з усталеною термінологією, громадяни – це ті, що володіють політичними правами, тобто можуть обирати і бути обраними в центральні та місцеві органи державної влади. Всі інші мешканці країни можуть бути або підданими (мати право на постійне проживання без політичних прав), або гостями (мати право на тимчасове проживання без політичних прав).

Швейцарський досвід надання громадянствацікавий тим, що його обов’язковою умовою є згода місцевої громади, яка може висувати додаткові вимоги до кандидата, наприклад, деякі кантони можуть вимагати знання двох, а то й трьох мов — німецької, французької та італійської. Це в додаток до  суворих загальних вимог: тривале проживання (зазвичай більше 12 років) на території Швейцарії, законослухняність, фінансова спроможність кандидата, ступінь його інтеграції, знання мови, дотримання правил податкового законодавства.

Ізраїльський досвідцікавий наявністю «часового бар’єру»: будь-який єврей, який емігрував до Ізраїлю до 14 липня 1952 року, набув громадянство, заявивши про своє бажання постійно проживати в Ізраїлі. Після цієї дати громадянами Ізраїлю можуть стати тільки духовні євреї, що визнають своєю релігією іудаїзм, щиро переймаються долею Ізраїлю, є носіями єврейської генетики (мають родичів євреїв) і володіють івритом (хоча б на рівні курсів інтенсивного вивчення).

Українська державаможе запропонувати значно простішу і ліберальнішу модель. Згідно зі Стратегемою 21Національного Собору, вибори мають бути компетентними, а це можливо тільки в колективах до 150 осіб, де люди персонально знають один одного. Такі базові громади в українській традиції називаються сотнями. Відтак громадянином ТГ може бути тільки член первинної громади ТГ– територіальної або екстериторіальної сотні. Врешті-решт, усі політичні процедури здійснюються тільки у громадах, починаючи з сотні, тобто громадянство поза сотнями втрачає сенс.   

Звідси логічно випливає визначення: громадянином Української держави може бути тільки українець, який є членом первинної громади (сотні) ТГ.

Як може виглядати процедура надання громадянства

Оскільки критерії дуже прості, то процедура надання громадянства може зайняти 10 хвилин і виглядати так:

1. Кандидат на громадянство, маючи при собі стандартне фото для паспорту, приходить в офіс місцевої громади ТГ, який має повноваження надавати громадянство ТГ.

2. Кандидат пише власноруч заяву про те, що усвідомлює себе українцем. Для підтвердження щирості такої заяви може написати про те, що корисного для української справи він уже зробив чи планує зробити. Факт написання такого документу підтверджує, що кандидат володіє письмовою українською мовою.

3. Кандидат прочитує свою заяву і відповідає на запитання: це підтверджує його володіння усною мовою.

4. Якщо нема запитань щодо європейського антропологічного типу кандидата (доказ наявності спільного предка), то він тут же сплачує вартість послуги, у паспорт вклеюється фото, ставиться печатка,  громадянин власноруч записує у свій паспорт «українець» і отримує паспорт громадянина ТГ. В іншому випадку кандидат може отримати той самий паспорт, записавши в нього «духовний українець».

5. Дані нового громадянина разом з відсканованим зображенням заяви і аудіовідеозаписом процедури (записуються обидві сторони співбесіди) вносяться в електронний реєстр громади, який є частиною загальнодержавного реєстру. За бажанням громадянин може додатково замовити собі паспорт на пластиковій картці. 

6. Якщо кандидат з ознаками змішаного походження не погоджується зі статусом «духовного українця», він може звернутися до уповноваженого офісу іншої громади.   

У нинішньому паспорті громадянина України відсутній запис про національність. Це логічно, адже нинішня держава – спадкоємець УРСР – продовжує більшовицьку політику стирання національних ідентичностей. Відтак діти вже не знають, якого вони роду, принаймні, не мають документально підтвердження (запис про національність вилучено навіть зі свідоцтва про народження).

Третій Гетьманат виправляє цю хибу. Оскільки ТГ є Українською державою, то всі громадяни ТГ є українцями. Відтак паспорт громадянина ТГ одночасно документує належність до Українського народу.

Спрощена процедура отримання громадянства

Подібно до описаного вище досвіду Ізраїлю, Українська держава вводить дату, до якої надання громадянства відбувається за спрощеною процедурою. Такою точкою відліку є проведення Національного Собору, який проголосить заснування Української держави шляхом Установчих зборів.

До цієї дати всі учасники Установчих зборів (засновники) автоматично стають громадянами Третього Гетьманату – без співбесід та паперових паспортів. Щоб стати засновником, досить володіти письмовою українською мовою (це робоча мова Установчих зборів), зареєструватися на сайті і взяти участь у висуванні делегатів.

Процедура заснування Української держави описана в документі «Третій Гетьманат онлайн».  

Висновки

1. Українська держава створюється як держава українського народу, відтак її громадянами можуть бути тільки українці.

2. Українцями вважаються ті, які усвідомлюють себе українцями і володіють українською мовою.

3. До проведення Національного Собору (заключної фази Установчих зборів) надання громадянства відбувається за максимально спрощеною процедурою: достатньо володіти письмовою українською мовою і зареєструватися на сайті засновників Української держави.

Схоже, що наш мозковий штурм щодо імені герба Української держави наближається до успішного завершення. На попередній ітераціїми обговорили два ключові слова: Рай і Воля. І з’ясували для себе багато корисного.

Рай

Рай – це стан духу, в якому людина відчуває постійну присутність Бога-Творця. Це стан боголюдини, в Євангельських термінах – Царство боже. «Царство боже є всередині вас» (Лука 17.21), «Оновлюйтесь, бо Царство боже близько» (Матвій 4.17). «Близько» – бо в серці, тобто в духовній сутності людини: що може бути ближче. Це первинне значення слова Рай.

Якщо Рай – Царство боже – панує всередині людини, то вона починає його поширювати навколо себе. Чисті люди найпершими відгукуються на світло, що йде від такої людини. Тому найскорішим наслідком зовнішнього поширення Раю є гуртування людей з подібним станом духу. Відтак друге значення слова Рай – це гармонійне суспільство.

Далі райська гармонія поширюється на навколишній простір. Фізичний, зовнішній Рай – це наслідок духовного, внутрішнього Раю. Відтак третє значення слова Рай – це гармонійна місцевість, окультурена людиною природа, техносфера.

Головною якістю Бога-Творця Рає творчість: радісна, активна, постійна, нестримна, несподівана. Відтак Рай – це місце, де дуже цікаво.  Рай – це інтенсивна творчість, навчання, спілкування з надзвичайними людьми, змагальність, прагнення перевершити і здивувати всіх. Рай - це Гра!

Арійська концепція променистого Всесвітупередбачає його безперервне одухотворення, розгортання, експансію, творче перетворення хаосу на космос. Тому тут просто необхідні і святість, і озброєність, і плодючість. Гасло Арійського Раю: «Атакуй першим!»

Життя – це постійний рух, райське життя – це ще інтенсивніший рух, дії, пригоди, відкриття. Що вищий рівень буття, то більша складність завдань і більша радість від їх розв'язання.

Протилежною є іудохристиянська концепція Раю. Згідно з нею, це місце спокою, де нічого не треба робити, бо уже все є. Очевидно, що потрапивши в умови такого «раю», його мешканці виродяться уже за кілька поколінь. Нормальна людина в такому «раю» захиріє від нудьги. Іудохристиянський рай – це витвір уяви рабів і жебраків. Ті, які повзають внизу, вважають, що там, нагорі, «в раю» нічого не роблять, бо мають багато рабів, а їдять тільки сало і цукерки.

Воля

Це слово також має кілька значень. Передусім це спроможність робити свідомий вибір, визначати мету, мати намір. Це перше значення слова Воля. Джерелом волі в цьому первинному сенсі є світогляд. Тому прийнято  говорити про світоглядно-вольові якості, бо який світогляд, така й воля.

Друге значення – це духовна сила, спрямована на досягнення мети, реалізацію наміру.

Досягнення мети вимагає долання перешкод на шляху до цієї мети, тому Воля – це наслідок звільнення від внутрішніх перешкод: блокувань, бруду, інформаційного баласту, паразитичних програм та іншого сміття. Відсутність зовнішніх перешкод позначається словом «свобода», тобто в цьому сенсі Воля – це «внутрішня свобода». Відтак Воля – це стан, найсприятливіший для досягнення мети. Це третє значення цього слова.  

Надзавдання, мета, шлях

Оскільки Рай – це гармонійний стан людини, суспільства і природи (в тому числі штучної природи – техносфери), то це слово мало би позначати мету. Проте, згідно з основоположним документом «25 стратегем НС», наша мета сформульована дуже конкретно:

«Мета: Озброєна до зубів за прикладом Швейцарії нейтральна (без Росії, ЄС і НАТО) правдива, вільна і продуктивна держава українців цілого світу – засновник Конфедерації Міжмор’я, відроджувач нової Європи з центром у Києві за підтримки США та інших геополітичних союзників».

Відтак Рай – це надзавдання, тобто ідеальна мета. Орієнтація на ідеальну мету дозволяє досягти «реальної мети» за принципом: якщо хочеш влучити у ціль, то цілься вище. Стрілець, який мітить прямо в ціль, ніколи в неї не попаде. Снайпери завжди беруть вище. Цей принцип виражений у відомому афоризмі: «Будьте реалістами: вимагайте неможливого!»

Якщо будемо ідеалістично прагнути досягнути Раюв душі кожної окремої людини, сформувати райське (ідеальне) суспільство і надати райських ознак фізичному простору, то отримаємо реальну Українську державу.

Реалізація надзавдання (Рай) і досягнення мети (Третій Гетьманат) вимагають ясного наміру, духовної сили і звільнення від перешкод– того, що називається Воля. Відтак Воля – це шлях, засіб, необхідна умова досягнення мети.

Український народ разом з усім людством вражений брехнею, рабством і паразитизмом. Тому звільнення людства від усього цього непотребу можна вважати Українською національною ідеєю епохи Великого Переходу. Вона виражається одним словом – ВОЛЯ.

Отже: Надзавдання – Рай. Мета – Українська держава. Шлях і національна ідея – Воля.

Рай-Воля – ім’я герба Української держави

В ідеальному варіанті герб держави має бути не тільки магічним ключем до егрегора Перемоги і національним оберегом, а й мнемотехнічним каркасом, тобто засобом нагадування про основні світоглядні принципи та їх поширення. Схоже, що завдяки інтенсивній колективній роботі ми досягли цього ідеалу. Вінцем нашої творчості стало слово РАЙ-ВОЛЯ.

Щиро дякую всім, хто долучився до цієї важливої справи, зокрема тим, хто висував найбільш «фантастичні» ідеї і давав навіть маленькі пропозиції. Хто знає, можливо, саме якась малопомітна, ненароком висловлена думка стала тією останньою краплею, що привела до великого прориву в розумінні гербової символіки – світоглядного концентрату всієї нашої справи.

Герб Української держави називається новим словом, яке, однак, зрозуміле кожному українцю: РАЙ-ВОЛЯ. Словотворчість через поєднання слів органічно притаманна Арійській традиції: світогляд, планомірність, словотворчість, міфологія тощо. Великим позитивом є те, що слово ВОЛЯ українці легко прочитують на своєму гербі. Так само легко прочитується і слово РАЙ, хоча й у зашифрованій (езотеричній) формі: R I A

А тепер, за звичаєм, переходимо до практики Українського консенсусу. Для цього проводимо опитування щодо висловленої пропозиції з трьома варіантами відповідей: «Підтримую», «Не заперечую», «Проти».

Нагадую правила:

1. Якщо «Підтримую», то треба написати будь-який коментар і бути готовим відповідати на запитання інших гравців для захисту своєї позиції.

2. Якщо «Не заперечую», то можна нічого не писати, адже гравець просто погоджується з тими, хто підтримує.

3. Якщо «Проти», то гравець має обґрунтувати своє рішення і бути готовим відповідати на запитання.

Кінець біполярного світу

Унаслідок Другої світової війни Європа була розділена між США і СРСР – двома глобальними полюсами влади. Умовно кажучи, Європа потрапила під панування Америки і Азії.

Ослаблення обох імперій у кінці XX  ст. започаткувало поступове звільнення Європи від зовнішньої залежності. Це проявилося у двох майже одночасних подіях: проголошенні Україною незалежності у 1991 р. і підписанні договору про Євросоюз у 1992 р.

Очевидно, що в умовах біполярного світу для звільнення від одного глобального центру необхідно звертатися за допомогою до другого. Тож цілком природно, щодля звільнення від США Західна Європа дедалі більше опирається на підтримку Росії, а Україна – на підтримку США.Тут діє принцип «Ворог мого ворога – мій друг».

Відтак ЕС і РФє геополітичними союзниками, натомість головним геополітичним союзником України є США. Це геополітична неминучість.  

Союз ЕС – РФ

Геополітичний союз між Росією і об’єднаною Європою має три головні причини.

По-перше, це вже згадане вище прагнення Західної Європи звільнитися від опіки США, зокрема від військового контролю американців за допомогою НАТО.  Саботаж з боку європейських країн, передусім Франції та Німеччини, призвів до недієздатності НАТО. Після початку української кризи-2014 це одразу відчули Польща та країни Прибалтики, тому почали шукати альтернативні варіанти колективної безпеки. Рух у цьому напрямку започатковано підписанням 19 вересня 2014 р. угоди про утворення спільного військового формування — Литовсько-польсько-української бригади. Слабкість забюрократизованого НАТО розуміють і американці, тому готові надати Україні статус «основного союзника поза НАТО».  

По-друге, існують потужні спільні економічні інтереси, адже Росія є для ЄС вигідним ринком збуту, джерелом енергоносіїв та іншої сировини, а ЄС є для РФ вигідним інвестором і продавцем передових технологій.  

По-третє, головною зброєю більшовицької Росії завжди були не регулярна армія, а розвідка і агентура (див.: Третя війна з Росією: 6 таємних інструментів сталінізму). Бойовий корупційно-агентурний бюджет Росії співвимірнийз офіційними витратами на армію. На корупційний гачок Москви потрапила значна частина вищого керівництва держав ЄС.Той, хто бере хабар від спецслужб, неминуче стає їх невільником.         

Таким чином, союз ЕС і РФоб’єктивно оснований на потужних політичних, економічних і корупційних інтересах, а також на наявності спільного ворога – США.

Євразійський блок

До союзу ЄС–РФ тяжіє Китай, зацікавлений в російських військових технологіях, природних ресурсах і територіях. З другого боку, Китай важливий для ЄС і РФ як планетарна фабрика і військова потуга антиамериканського спрямування. В обмін на дружбу проти США Москва готова поділитися з Китаєм не тільки технологіями і ресурсами, а й територіями.

Формування блоку ЄС–РФ–Китай неминуче означає творення потуги, сильнішої за США. Якщо простіше, то йдеться не тільки про припинення американського лідерства, а й руйнування Сполучених Штатів та утилізацію переможцями їхніх залишків.

Про загрозу Євразійського блоку майже 20 років тому застерігав Збігнєв Бжезінський. Зокрема, він писав: «Існує також можливість - хоча і малоймовірна, але її не можна повністю виключити, – серйозного перегрупування сил в Європі, що полягає або у таємній німецько-російській змові, або в утворенні франко-російського союзу... Сукупна євразійська могутність значно перекриває американську» («Велика шахівниця», 1997). Ця «малоймовірна можливість» уже реалізувалася в найгіршому для США варіанті, а саме в утворенні осі Париж–Берлін–Москва–Пекін. Якщо вона остаточно сформується, то це кінець США не тільки як світового лідера, а й як цілісної держави.  І американці це знають.

Чарівний план розділення України між ЄС і РФ

Формування Євразійського блоку потребує ліквідації України як цілісної незалежної держави. В цьому зацікавлені як РФ, так і ЄС, адже незалежна Україна створює бар’єри для євразійських комунікацій. Виправлення цього «недоліку» нині реалізується шляхом довгострокової стратегії розділення України між ЄС і РФ.

План розділення і утилізаціїбуло укладено задовго до вільнюського саміту 28–29 листопада 2013 року. «Мотивація проста: Німеччина хоче отримати доступ до ринків півночі і заходу України, а Росії потрібні  підприємства ВПК і важкої промисловості, які є в Україні, ринки збуту, політичний вплив та бази в Криму. Тому вони досить довго готували таку ситуацію, коли через конфлікт інтересів у бізнесі легалізувалася б здача Європою, насамперед Німеччиною, нашого південного сходу Російській Федерації» – розповідаєполітолог Юрій Романенко.

Утилізація Євросоюзом правобережної України мала відбутися під егідою асоціації Україна–ЄС. Захоплення Росією лівобережної і південної України планувалося через отримання контролю над стратегічними підприємствами за неповернуті борги Януковича і шляхом федералізації України на підставі конституційної реформи, запланованої на 2015 рік. Все мало виглядати достатньо пристойно: Москва отримує законну власність і визнає «парад суверенітетів» східних та південних областей, а Євросоюз «рятує» решту України від зазіхань Москви.

При цьому обидві частини України офіційно не входять і ніколи не увійдуть ні до ЄС, ні до РФ, адже жодна з них не бажає брати відповідальність за ситуацію в Україні. Їм найкраще підходить Україна в ролі сірої зони, яку можна грабувати без жодних обмежень. При цьому Україна формально може навіть вважатися цілісною та незалежною, мовляв, федералізація, так що все демократично.

Очевидно, що цей план поділу України триває і здійснюється за участю її вищого державного керівництва. Як елемент наперед узгодженого сценарію, нинішня владна верхівка продовжує риторику про курс на ЄС і НАТО – попри те, що європейські очільники їй неодноразово офіційно і приватно пояснили про неможливість входження до цих структур навіть у середньостроковій перспективі.

Зі свого боку, Росія продовжує довгострокову стратегію «відтискання свого законного шматка». Причому бойові дії на Донбасі виступають переважно в ролі відволікаючого чинника: головна робота ведеться з вищим керівництвом України звичними для Москви методами підкупу і шантажу. А все тому, що в кожного представника українського олігархату «руки по лікті чисті», тож компромату вдосталь – для не одного терміну довічного ув’язнення.       

Чому владна верхівка здає Україну  

Геніальний план розчленування і утилізації України загальмувався через один непередбачуваний «нюанс». Виявилося, що Майдан зініціював  народження нового українського етносу з суттєво іншим стереотипом поведінки: несподівано для всіх він почав яро битися за свою землю і свою гідність.

Ця прикра перешкода засмутила правлячу верхівку, і вона зробила все можливе для усунення цього непорозуміння через відвертий і прихований саботаж, розкрадання грошей, приховування наявної зброї, спекулятивні ціни на легальні зброю та набої, обвал гривні, здачу ворогу розвідданих, організацію «котлів» для ліквідації українських пасіонаріїв тощо.

Показово, що нинішній режим розпочав свою діяльність з убивства Сашка Білого – «рівненського робінгуда», який міг організувати серйозний партизанський рух проти окупантів. Українці також пам’ятають, як з наказу вищого керівництва вільно пропустили колону бойовиків зі Слов’янська в Донецьк і просто віддали їм цей мегаполіс. Пам’ятають і про штучний Іловайський котел (нікого так і не було покарано за смерть сотень патріотів) та багато іншого.      

Опір українців московській агресії відбувається всупереч правлячому режиму. Все корисне, що ця владна верхівка робить для перемоги, відбувається тільки завдяки жорсткому тиску громадськості.

Чому олігархічний режим не хоче захищати свою країну? Тому що олігархат є паразитичним утворення на народному тілі і завжди захищає тільки свої інтереси.

Розділення і здача України передбачає збереження його влади, майна і бізнесу, зокрема в Росії, а також рідкісну можливість безперешкодного грабунку– найбільші капітали завжди накопичуються під час руйнування держав.

Натомість реальна війна за незалежність передбачає ліквідацію корупційних схем, мобілізацію і озброєння населення, покарання злочинців, повернення награбованого.

Таким чином, олігархічний режим в Україні є співвиконавцем «чарівного плану» ЄС–РФ. Іноді його дії видаються проявом безумства, але тільки доти, доки не побачиш кількості нулів, які додатково з’явилися на таємних банківських рахунках. Наприклад, Тетяна Монтян стверджує, що Крим здали всього за 2,5 мільярди доларів (Фейсбук, 22.11.2014).

Те ж саме стосується «дивної» поведінки інших учасників цієї змови. Насправді вони діють цілком раціонально. Наприклад, Путін просто намагається «відтиснути» ту частину України, про яку домовились у Брюсселі й Києві.

Цілком раціонально діє й Євросоюз. Він абсолютно не зацікавлений у санкціях проти свого союзника – Росії. Це прямі, нічим не мотивовані  збитки, чого варта тільки затримка з продажем Францією вже готових «Містралей». Всі санкції Євросоюзу проти РФ, точніше, їх видимість, зроблені під шаленим тиском США. Якби не він, то євробюрократи далі би вдавали, що нічого не сталося.

Україна, США і Проект Міжмор’я

Для того, щоб припинити війну, Україна повинна здійснити суттєві внутрішні перетворення. Фактично, йдеться про заснування нової Української держави (неофіційна назва Третій Гетьманат) – з прозорим управлінням, патріотичною владою, некорумпованою економікою і масово озброєним населенням за прикладом Швейцарії та Ізраїлю.

Усе це Україна може зробити навіть внутрішніми силами, хоча й із величезним напруженням. Проте є надзвичайно сприятливий зовнішній чинник, який дозволяє здійснити перезаснування держави значно швидше і з меншими втратами.

Річ у тім, є єдиним порятунком США від загрози континентального блоку ЄС–РФ–Китай є формування Балто-Чорноморської дуги – Співдружності Міжмор’я. Її заснувати може тільки Україна – з причини свого центрального розташування, економічного потенціалу і пасіонарного населення. Але для цього потрібна тверда, патріотична, а ще краще – націоналістична влада, спроможна подолати внутрішню корупцію і рішуче воювати за свою незалежність. США готові організувати для України новий «ленд-ліз» – як під час Другої світової війни, адже знову стоїть питання про існування США.Тобто якщо в Україні буде тверда влада, то США нададуть масштабну допомогу, вимагаючи в замін тільки одного – воювати за свою незалежність і творити Міжмор’я, відсікаючи ЄС від РФ.

З існуючою владною верхівкою про це говорити нема сенсу, адже вона включена в проект дерибану України спільно з ЄС і РФ. Саме з цієї причини Україна досі не отримала від США статус «основного союзника поза НАТО». Допомагати Україні в її нинішньому стані безглуздо, адже левову частку вливань буде розкрадено, а розвідувальна інформація транзитом піде в Москву.

Але ж американцям треба щось робити! Це може здатися неймовірним і навіть смішним, але зараз США змушені зайнятися боротьбою з корупцією в Україні. Так, член комітету з закордонних справ Палати представників США Стів Стокман звернувся в дослідницьку службу Конгресу з проханням розслідувати факти корупції та махінацій з державними коштами в Україні. «США надають Україні гранти та кредити, в той час як ширяться відомості про корупцію в українському уряді й поза ним. Звучать звинувачення й на адресу Нацбанку України», – зазначив Стокман.  

Якщо говорити прямо, то США готові підтримати в Україні будь-яку, навіть ультранаціоналістичну силу, аби тільки вона мала політичну волю очистити державу від корупції, позбутися зрадників, компетентно розвивати економіку і рішуче воювати за власну незалежність.

Висновки

1. Руйнування біполярного світу, утвореного після Другої світової війни, започаткувало процес звільнення Європи.

2. У цьому процесі союзником Євросоюзу є Росія, а союзником України є США.

3. Євросоюз і Росія домовились про неформальне розчленування і розграбування України, і ця довгострокова стратегія нині активно реалізується.  

3. Розчленування України означає формування Євразійського блоку (ЄС–РФ–Китай).  

4. Формування Євразійського блоку означає ліквідацію США.

5. Зупинити формування об’єднаної Євразії може тільки центральноєвропейський проект Міжмор’я, в якому ключовим гравцем є Україна.

6. США готові надати Україні масовану економічну, фінансову, військову, технологічну та інформаційну допомогу, співвимірну з ленд-лізом часів Другої світової війни.

7. Нинішня влада в Україні не може бути союзником США з причини корумпованості і зацікавленості в розграбуванні України спільно з ЄС і РФ.

8. США підтримають будь-яку українську політичну силу, що матиме рішучість подолати внутрішню корупцію, воювати за власну незалежність і творити новий планетарний центр сили – Співдружність Міжмор’я.

9. Війна завершиться після заснування нової Української держави, яку ми називаємо Третім Гетьманатом.  

Радіймо, арії! На попередньому оберті спіралі пошуку імені герба ТГ ми розглянули слова «Рай» і «Воля». Дискусія показала, що жодне з них не володіє необхідним «драйвом». Тобто ці слова «не вмикають» – ні окремо, ні в поєднанні.

Слово «Воля» звучить занадто «по-світськи», воно вже приїлося. Якщо ж його розглядати як мету, то тут спрацьовує принцип «кожен вибирає те, чого йому не вистачає». Воля цікавить тих, у кого її нема, тобто невільників.  

З одного боку, це добре, адже більшість українців перебуває у стані рабства, то ж для них це актуально.    

Але, з другого боку, це не актуально для тих, хто займається творенням нашого стартапу. Тобто акціонери, заради яких ми тут працюємо, не мають мотивації, бо їм пропонують те, що у них вже є у достатній кількості. Тому-то «воля» не вмикає в егрегор Перемоги.

Ще більші проблеми зі словом «рай». Виявилося, що пропаганда «дітей диявола» нав’язала людству абсолютно збочене, перевернуте до навпаки, рабське уявлення про рай. У масовій свідомості рай уявляється як місце, де все є: необмежені ресурси, безпека, задоволення, спокій, чистота, умиротворення тощо. Але це нахабна підміна понять.

Експерименти з соціобіології переконливо показали, що такий «рай» насправді є пеклом, оскільки неминуче веде до виродження, збочень і смерті. Читайте про це у статті Експеримент «Всесвіт-25»: як рай став пеклом.

Ми вже говорили, що Рай – це простір, де діє РА – Творець променистого Всесвіту. Цим простором є: 1) душа людини, 2) суспільство, 3) територія. Коли Творець Ра діє, тоді людина-спільнота-країна творить і радіє.

Процес радісної творчості розгортається в тій самій послідовності:

1) спочатку людина творить сама себе – працює над собою, вдосконалюється і входить у райський стан Царства божого,

2) потім людина поширює Рай навколо себе, і він охоплює людську спільноту,

3) потім Рай поширюється на весь край.

Відтак фундаментальною характеристикою Раю є радісна творчість з перетворення себе, суспільства і навколишнього світу. Якщо стисло, то Рай там, де радісний розвиток.

Радісний розвиток найкраще відбувається під час Гри. Що більше Гри, то більше Раю. Сокіл і Лебідь рухаються назустріч, бо їх захоплює радісна динаміка Гри.

Земний світ – це велике ігрове середовище, створене Творцем Всесвіту для розвитку і радості втілених божественних істот – частинок цього Творця, небесної цивілізації сотворців. Кожна людина за своєю природою є божественним гравцем, звідси латинські ludo – «грати», ludus – «гра», ludens – «той, хто грається», «гравець», ludicia – «музикування», «музична гра». Про це: Велика гра неоантропів.

Таким чином:

Рай – це стан і простір максимально швидкого розвитку.

Пекло – це стан і простір застою, деградації та смерті.

Головна ознака Раю – це Гра, тобто вільна, радісна змагальність в умовах обмежених ресурсів.

ТНМК. Та ти шо!

ГРА – це найглибший сенс герба ТГ. Сам факт символа-трансформера – це вже гра з інтерпретаціями.

Ідеальний герб містить у собі надзавдання і шлях. Таким є Герб Третього Гетьманату, що називається ГРАЙ!Тут у нас і РА, і РАЙ, і ГРА, і ВОЛЯ.

Надзавдання:формування держави, в якій вільно, цікаво і весело, а нестача ресурсів тільки сприяє творчості, винахідливості, змагальності, самореалізації.

Шлях:перетворювати на Гру все що можна (і що не можна – також перетворювати :)    

Третій Гетьманат – це держава божественних гравців.

Ви будете здивовані, але сучасна Україна реально перетворюється на Рай. РА діє! Радіймо!

ТНМК. Віва, Україно!

Ви хотіли драйву? Так оце воно!  

А тепер, за звичаєм, переходимо до практики Українського консенсусу. Для цього проводимо опитування щодо висловленої пропозиції з трьома варіантами відповідей: «Підтримую», «Не заперечую», «Проти».

Нагадую правила:

1. Якщо «Підтримую», то треба написати будь-який коментар і бути готовим відповідати на запитання інших гравців для захисту своєї позиції.

2. Якщо «Не заперечую», то можна нічого не писати, адже гравець просто погоджується з тими, хто підтримує.

3. Якщо «Проти», то гравець має обґрунтувати своє рішення і бути готовим відповідати на запитання.